ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2002 Справа N 5/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок B.C. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.,
за участю від позивача: Титаренко Л.Ф.- доручення
представників: № 084/11-02 від 02.01.2002,
Мікейчук О.В. -доручення № 084/05-359
від 12.02.2002
від відповідача: Третьякова Л.М. –
доручення № 4 від 03.01.2002
розглянувши у відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Авторитет”, м. Київ (далі – ВАТ
засіданні касаційну “Авторитет“)
скаргу
на постанову від 27.06.2001
арбітражного суду м. Києва
у справі № 5/116
за позовом комунального підприємства
“Київжитлоспецексплуатація”
до ВАТ “Авторитет“
про зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлове
приміщення загальною площею 670,1 кв. м. в будинку на пр.
Оболонсь-кий, 366 в м. Києві,
В С Т А Н О В И В:
Арбітражний суд м. Києва (суддя Іванова Л.Б.) рішенням від
24.04.2001 позов задовольнив, визнавши доведеними доводи
позивача про те, що відповідач користується спірним приміщенням
без будь-яких правових підстав. Арбітражний суд не взяв до уваги
посилання відповідача на договір оренди від 05.04.2000,
посилаючись на те, що цей договір підписаний ВАТ “Авторитет” з
протоколом розбіжностей, на які позивач не погодився. У рішенні
зазначено, що за даних обставин, виходячи з вимог статті 153
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 10 Арбітражного
процесуального кодексу України, договір оренди вважається
неукладеним.
За заявою ВАТ “Авторитет” голова арбітражного суду м. Києва
Пінчук A.M. перевірив рішення в порядку нагляду і постановою від
27.06.2001 залишив його без зміни з тих самих підстав.
ВАТ “Авторитет” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням та
постановою арбітражного суду у зв'язку з невідповідністю
викладених в них висновків обставинам справи, просить рішення та
постанову скасувати, провадження у справі припинити. Касаційна
скарга мотивована такими доводами.
При укладенні договору оренди з комунальним підприємством
“Київжитлоспецексплуатація” ВАТ “Авторитет” не погодилось з
окремими умовами договору і склало протокол розбіжностей. У
процесі врегулювання розбіжностей сторони дійшли згоди по всім
істотним умовам, які передбачені статтею 10 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, про що
свідчить листування між сторонами. Зважаючи на це, договір
оренди слід вважати укладеним, що відповідає вимогам статті 153
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та частини 1 статті 12
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, відповідно до яких договір оренди вважається
укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов
і підписання сторонами тексту договору. Неврегульованими
залишились деякі пункти договору, які не відносяться до числа
істотних умов, оскільки стосуються експлуатаційних витрат,
першочерговості сплати штрафних санкцій, сплати орендної плати у
подвійному розмірі у випадку незвільнення нежитлового
приміщення. Всі ці умови можуть бути включені до договору лише
за згодою сторін. Основною причиною пред'явлення вимоги про
виселення з займаних приміщень є незгода ВАТ “Авторитет”
сплачувати експлуатаційні витрати та інші не передбачені
законодавством України платежі, які підприємство мало б
сплачувати за рахунок чистого прибутку.
Заслухавши доповідь головуючого Божок B.C., пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди
з усіх істотних умов. При розгляді справи судом встановлено, і
це визнає заявник, що при укладенні до говору оренди від
05.04.2000 сторони не досягли згоди з деяких умов,
запропонованих у поданому комунальним підприємством
“Київжитлоспецексплуатація” тексті договору. Зокрема, це
стосується абзаців 5, 7, 8 пункту 1.3 та пунктів 1.5, Ш.2, У.4,
У 1.3 договору, у яких передбачається обов'язок орендаря брати
участь в експлуатаційних витратах, відповідальність орендаря за
заподіяння шкоди орендованому майну тощо.
Касаційна інстанція зазначає про помилковість викладених у
касаційній скарзі доводів про те, що недосягнення сторонами
згоди зі згаданих умов не дає підстав вважати договір
неукладеним. Ці доводи суперечать положенням частини 2 статті
153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої
істотними умовами договору є всі ті умови, щодо яких за заявою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
За цих обставин арбітражний суд м. Києва правомірно зробив
висновок про відсутність між сторонами договірних відносин та
задовольнив позов з огляду на відсутність правових підстав
перебування відповідача у спірному приміщенні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 24.04.2001 та постанову від 27.06.2001 арбітражного
суду м. Києва у справі № 5/116 залишити без зміни, а касаційну
скаргу ВАТ “Авторитет” - без задоволення.
Пункт 5 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду
України від 18.01.2002 про зупинення виконання рішення
арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001 у справі № 5/116
визнати таким, що втратив чинність.