Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.,

суддів: Глос О.І.,

Жаботиної Г.В.,

розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у

скаргу м. Ужгороді (далі за текстом: ДПІ у м. Ужгороді)

на рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2002

у справі № 26/196

за позовом ДПІ у м. Ужгороді

до - ЗАТ “Енергопостачання” в особі Закарпатської філії, - ПП “Делін”

Про визнання угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2002 (суддя Пінчук В.І) в позові відмовлено на підставі ст. 33 ГПК України (1798-12) з посиланням на відсутність доказів, що свідчать про наявність умислу в укладенні угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Вважаючи, що зазначене рішення прийняте господарським судом з порушенням норм ст. 49 ЦК України (435-15) , ч. 1 ст. 83 ГПК України (1798-12) , позивач у касаційній скарзі просить скасувати рішення від 29.05.2002 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Сторони не скористалися правом на участь їх представників у судовому засіданні.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення від 29.05.2002 постановлене господарським судом з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. ст. 43 і 84 ГПК України (1798-12) .

Згідно п. 3 ст. 84 ГПК України (1798-12) у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін.

В мотивувальній частині рішення неправильно вказано відповідача: позивач просив визнати недійсною угоду купівлі-продажу гумо-технічних виробів на загальну суму 842274,24 грн., укладену між ПП “Делін” та ЗАТ “Енергопостачання” в особі його Закарпатської філії.

Суд дає правову оцінку угоді, укладеній ПП “Делін” і ЗАТ “Агропромкомплект”, тоді як з позовної заяви не випливає, що вказані суб’єкти підприємницької діяльності перебували в цивільно-правових відносинах.

Відмовляючи в позові, господарський суд обгрунтував свій висновок щодо відсутності при укладенні спірної угоди купівлі-продажу гумо-технічних виробів, отриманих Закарпатською філією ЗАТ “Енергопостачання” від ПП “Делін” відповідно до товарно-транспортної накладної від 01.08.1999 № 627047 серія 01АЇ, мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, невиконанням позивачем вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України (1798-12) стосовно доведення зазначеної обставини.

Разом з тим, ДПІ надала суду докази в підтвердження своїх доводів щодо недійсності спірної угоди, зокрема, довідку ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 28.02.2001 № 3889/7/15-06 про те, що ПП “Делін” з моменту реєстрації подавало податкову звітність без показників фінансово-господарської діяльності, останній звіт поданий за лютий 1999р., розрахунковий рахунок з моменту реєстрації підприємство не відкривало; копії пояснень директора та засновника ПП “Делін” Корнілової Л.В. від 08.08.2001, яка заперечувала укладення спірної угоди уповноваженою особою товариства.

В порушення вимог ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України (1798-12) господарський суд не дав будь-якої оцінки жодному із цих доказів та не навів доводів їх відхилення.

До того ж, господарський суд безпідставно вважав, що спірна угода укладена між Закарпатською філією ЗАТ і ПП “Делін”, так як філія не є юридичною особою і не має цивільної правоздатності. Юридична особа – ЗАТ “Енергопостачання” знаходиться у м. Києві по вул. Малиновського, 6-Б.

З урахуванням цього висновок суду не може вважатися таким, що грунтується на всебічно, повно і об’єктивно встановлених обставинах справи.

Погоджуючись з висновком господарського суду про те, що сам по собі факт несплати податків суб’єктом підприємницької діяльності не свідчить про наявність у нього при укладенні цивільно-правової угоди умислу, спрямованого проти інтересів держави і суспільства, судова колегія Вищого господарського суду України разом з тим зазначає, що для правильної юридичної оцінки такої угоди господарському суду слід виходити із всієї сукупності встановлених по справі обставин, які характеризують спрямованість діяльності цього суб’єкта підприємницької діяльності в цілому, маючи на увазі, що згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (v0003700-78) із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15, до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільного ладу, зокрема, відносяться угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. Виходячи із змісту п. 16 названої постанови, недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ГПК України (1798-12) засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.

Наведені порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідно до ч. 1 ст. 111-10, п. 3 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування рішення від 29.05.2002 та передачі справи на новий розгляд.

Для перевірки доводів позивача стосовно наявності умислу ПП “Делін” при укладенні спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, слід з’ясувати, зокрема, чи були сплачені грошові кошти за відвантажений товар ЗАТ “Енергопостачання” і на чий рахунок, чи отриманий товар ЗАТ “Енергопостачання” та чи відтворена ця господарська операція в бухгалтерському і податковому обліку. З цією метою у ЗАТ “Енергопостачання”, як сторони у справі, слід витребувати відзив на позов та відповідні докази для з’ясування зазначених обставин. Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України (1798-12) господарський суд вправі витребувати такі докази не тільки від сторони, а й від відповідних підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, уповноваживши, в тому числі, і позивача на їх одержання.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2002 по справі № 26/196, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.