ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИ СУД УКРАНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2002 Справа N 17/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. — головуючого,
Дерепи В.І., Козир Т.П.
за участю повноважних представників:
позивача — Голуб В.Ю. - дов. від 4.05.2000
відповідачів— Халіль Н.В. дов. № 18/1 від 09.01.2002,
Березанський Р.А. - директор,
Фальковська С.Г. дов. № 19 від
13.01.2002
розглянувши у відкрито- Товариства з обмеженою відповідальністю
му засіданні касаційну “Об'єднаний Ірландський текстиль“
скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
21.08.2001
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.11.2001
у справі № 17/6
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрінтерпошив“
до Акціонерного товариства закритого типу
“Київське швейне підприємство “Юність“
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Об'єднаний ірландський текстиль“
про визнання недійсними договорів від 5.08.97 та 27.03.98
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2001 року позивач звернувся в арбітражний суд м. Києва
з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів від
05.08.97 та 27.03.98, посилаючись на те, що вони не відповідають
вимогам закону.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.08.2001 (суддя
Муравйов О.В.) позов задоволене.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20
листо-пада 2001 року рішення господарського суду залишено без
змін.
В, касаційній скарзі та доповнень до неї ТОВ “Об'єднаний
Ірландський текстиль” просить вказані судові рішення скасувати
як постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального
права та постановити нове рішення, яким позивачу відмовити в
задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні
відмовити, а рішення та постанову суду залишити без змін,
оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам Закону,
що регулює дані правовідносини і при їх постановлені не було
допущено порушення норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених і ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарським і
апеляційним судом при прийнятті оскаржуваного рішення та
постанови норм матеріального та процесуального права суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є
угода, яка не відповідає вимогам закону. А згідно ст. 6 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в редакції чинній
на момент укладення договорів, зовнішньоекономічний договір з
боку резидента України підписують дві особи: особа, яка має таке
право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та
особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом
керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове,
якщо установчі документи не передбачають інше.
Як встановлено судом 5.08.97 та 27.03.98 між АТЗТ “КШП-Юність”
та ТОВ “Об'єднаний Ірландський текстиль” були укладені договори
купівлі-продажу цінних паперів. Від імені АТЗТ “КШП-Юність”
договори підписані одноособове президентом А.С. Востряковим, а
від імені ТОВ “Об'єднаний Ірландський текстиль” віце-президентом
Ніколасом Жек'є.
В преамбулі договору від 27.03.98 зазначено, що його підписують
дві особи - президент А.С. Востряков та технічний директор
Пацера Є.У., що діє на підставі довіреності № 740 від 14.12.97.
В договорі від 5.08.97 посилання на другий підпис уповноваженої
особи взагалі відсутній. В обох договорах відсутнє посилання на
документи, що підтверджують повноваження та посадове становище
особи, що підписала договір від імені ТОВ “Об'єднаний
Ірландський текстиль”, тобто Н.Жек'є.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи технічний директор
АТЗТ “Юність” Пацера Є.І. від підпису вказаних договорів
відмовилась свідомо у зв'язку з відсутністю у особи, що діяла
від імені нерезидента України належним чином засвідчених та
легалізованих документів, що підтверджують його повноваження.
Враховуючи, що покупець цінних паперів створений за
законодавством Ірландії, оспорювані договори є
зовнішньоекономічними договорами.
Проаналізувавши вказані обставини на відповідність їх вимогам
закону, що регулює дані правовідносини суд вважає, що
господарський та апеляційний суди правильно прийшли до
обгрунтованого висновку, що спірні договори підписані з боку
АТЗТ “Юність” з порушенням ст. 6 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”. При цьому суд виходив з того,
що згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від
26.11.1998 року щодо офіційного тлумачення положень частини
другої статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” встановлений порядок підписання
зовнішньоекономічного договору, за яким від імені суб'єкта
зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір
підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого
зовнішньоекономічного договору, що укладається суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності України.
Обгрунтованими є також висновки господарського та апеляційного
судів в тому, що обидва спірні договори підписані з боку ТОВ
“Об'єднаний Ірландський текстиль” Н.Жек'є, тобто особою, яка на
момент підписання цих договорівне мала повноважень, оформлених у
відповідності до вимог ст. 54 Консульського статуту України.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що стверджували
б його повноваження на підписання цих договорів.
За таких обставин суд вважає, що господарський суд м. Києва
відповідно до вимог Закону правильно визнав оспорювані договори
недійсними угодами, з чим погодилась колегія суддів Київського
апеляційного господарського суду.
Тому рішення господарського суду та постанову апеляційної
інстанції, як такі, що відповідають обставинам справи та вимогам
Закону, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Доводи ТОВ “Об'єднаний Ірландський текстиль” викладені в
касаційній скарзі, не можна визнати обгрунтованими, оскільки
вони спростовуються матеріалами справи та не відповідають
вимогам закону, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2001 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2001 року
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.