ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.02.2002 Справа N 4/3165-33/196
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон Лтд”
на рішення господарського суду Львівської області від
23.10.2001 року
у справі № 4/3165-33/196
за товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон
позовом Лтд”
до Державного підприємства “Львівська залізниця”
про стягнення 967, 40 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Юнікон Лтд”
звернулося до господарського суду Львівської області з позовом
до Державного підприємства “Львівська залізниця” про стягнення
безпідставно списаних з рахунку позивача 967 грн. 40 коп.
додаткових зборів та оподаткування податком на додану вартість.
Рішенням від 23.10.2001 року (суддя Г.Кордюк) в задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Приймаючи зазначене рішення, суд виходив з того, що до
перевезень вантажів з Республіки Польща до України положення
Тарифної політики не застосовуються і надані залізницею
додаткові послуги, пов’язані з таким перевезенням, підлягають
оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20
відсотків.
Сторони в апеляційному порядку рішення місцевого господарського
суду не оскаржували.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду,
посилаючись на те, що господарський суд Львівської області
неправильно застосував норми матеріального права.
На його думку суд повинен був керуватися нормами Тарифної
політики на 2001 рік, а не Тарифним керівництвом № 1, а також
суд неправильно застосував приписи пункту 6.2.4. статті 6.2.
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Державне підприємство “Львівська залізниця” у відзиві на
касаційну скаргу вимоги про скасування рішення у даній справі
заперечує з огляду на їх незаконність.
Заслухавши пояснення представників сторін - Білозерцева О.В. та
Коцелко Г.В., перевіривши на підставі встановлених фактичних
обставин справи правильність застосування господарським судом
Львівської області норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга товариства з
обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон Лтд” не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Перевезення вантажів здійснювалось в Україну з Республіки Польща
і спірна сума була списана відповідачем за визначеними Тарифним
керівництвом № 1 внутрішніми тарифами, діючими на залізницях
України, та на підставі договору від 30.01.2001 року № 727, яким
сторони передбачили, що розрахунок плати за перевезення
проводиться на підставі діючих тарифів Тарифного керівництва №
1.
Аналіз положень Тарифної політики залізниць України на 2001
фрахтовий рік, на які посилається позивач, свідчить, що вони
застосовуються у разі транзиту вантажів залізницями України з
третіх країн до третіх країн; перевезення вантажів з/до держав
учасниць СНД до/з третіх країн; перевезення вантажів між
державами – учасниками СНД.
Крім цього, в пункті 1 параграфу 1 статті 13 “Соглашения о
международном грузовом сообщении (СМГС)” зазначено, що провізні
платежі, під якими розуміються плата за перевезення вантажу,
проїзд провідника, додаткові збори та інші витрати, які виникли
за період від прийняття вантажу до перевезення до його видачі
отримувачу, розраховуються в сполученні між станціями залізниць
сусідніх країн за перевезення по залізницям країни і країни
призначення – за внутрішніми тарифами, діючими на залізницях цих
країн.
Провізні платежі і штрафи за перевезення по залізницям країни
відправлення і країни призначення розраховуються в місцевій
валюті, а платежі і штрафи за перевезення по транзитним
залізницям – у валюті транзитного тарифу, який застосовується
зацікавленими залізницями для даного міжнародного перевезення
(параграф 3 статті 13 СМГС).
Львівська залізниця не є транзитною залізницею в сполученні між
Україною і Польщею, а в п. п. 4, 6 загальних положень Тарифної
політики, зазначено, що ставки Тарифної політики встановлені на
базі міжнародного транзитного тарифу, валютою тарифу є
швейцарський франк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року № 1998
“Про удосконалення порядку формування цін”, встановлено, що
формування, встановлення та застосування суб’єктами
підприємництва вільних цін на території України здійснюється
виключно у національній грошовій одиниці. Діючі тарифи на
території України наведені в Тарифному керівництві № 1 і
визначені в гривні.
Тому судова колегія вважає правильним висновок суду першої
інстанції, що до таких перевезень положення Тарифної політики
залізниць України на 2001 фрахтовий рік не застосовуються.
Доводи касаційної скарги стосовно оподаткування додаткових
операцій, які надавалися під час здійснення транспортних
процедур, за нульовою ставкою не можуть бути враховані судовою
колегією з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткові збори були списані
за перевантаження з вагонів однієї ширини колії у вагони іншої
ширини колії, за огляд, прийом і відправлення вантажів, за
пломбування вагонів.
За змістом пункту 6.2.4. статті 6.2. Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не весь комплекс транспортних
послуг, а тільки транспортні послуги з перевезення пасажирів та
вантажів оподатковуються за нульовою ставкою. Положень,
відповідно до яких проведені залізницею операції мають
обчислюватися податком на додану вартість за нульовою ставкою,
зазначений Закон не містить і такі операції підлягають
оподаткуванню за ставкою 20 відсотків на загальних підставах.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої
інстанції в повному обсязі досліджені обставини справи і їм дана
правильна юридична оцінка.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2001
року у справі № 4/3165-33/196 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон
Лтд” - без задоволення.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій