ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2002                                    Справа N 3/2/340

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого              Н.О.Кочерової,

суддів                   В. В. Рибака,

                         А.М.Уліцького,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу         Ботіївської сільської ради

на ухвалу                Дніпропетровського апеляційного

господарського

суду                     від 12.09.2001

у справі                 № 3/2/340

господарського суду      Запорізької області

за позовом               міжрайонного природоохоронного

                         прокурора в інтересах Державного

                         управління екології та природних

                         ресурсів у Запорізький області

до                       Ботіївської сільської ради с.Ботієво,

                         Приазовського району

про   відшкодування шкоди

за участю представників сторін:

позивача                 у засідання не прибули

відповідача у засідання не прибули

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 16.08.2001

р. позов було задоволене і з відповідача стягнуто суму 3869 грн.

шкоди та 120 грн. судових витрат.

У

Дніпропетровський  апеляційний суд  ухвалою  від  12.09.2001  р.

повернув  відповідачу  апеляційну  скаргу  без  розгляду  -   на

підставі  пункту  3  ст. 97 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          оскільки

встановив  недотримання  скаржником  порядку  сплати  державного

мита,   а   саме:   відсутній  код  бюджетної  класифікації   та

неправильне оформлення платіжного доручення кредитною установою.

Скаржник у касаційній скарзі доводить дотримання порядку  сплати

державного  мита  та  вважає,  що апеляційна  інстанція  ухвалою

порушила приписи статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         і

статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Колегія   суддів  розглянувши  матеріали  справи  та  заслухавши

доповідь  судді  Уліцького A.M., дійшла висновку,  що  касаційна

скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

1.Сплата  державного  мита, відповідно  статті  46  ГПК  України

( 1798-12  ) (1798-12)
        , статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України  “Про

державне  мито” ( 7-93 ) (7-93)
         здійснюється в доход держави  готівкою,

шляхом  перерахувань  з рахунку платника кредитною  установою  у

порядку  і  розмірі,  встановлених законодавством  України.  Щодо

порядку  сплати  державного мита, законодавством  визначено,  що

порядок  сплати  державного  мита  встановлюється  Міністерством

фінансів України.

Відповідно  пунктів  11,  13  та  14  Інструкції  “Про   порядок

обчислення та справляння державного мита” затв. Наказом Головної

державної  податкової інспекції України від 22.04.93  р.  №  15,

державне мито із заяв, що подаються про перевірку рішень, ухвал,

постанов  арбітражних  суддів у порядку нагляду,  сплачуться  за

платіжним  дорученням,  готівкою, оригінал  квитанції  кредитної

установи, якою оформляється сплата і зараховується до державного

бюджету  України (розділ II, параграф 1, символ  звітності  57).

Щодо  вимог  до  оформлення платіжного доручення  —  передбачено

напис  кредитної  установи, такого змісту: “Зараховано  у  доход

бюджету  __крб.” Цей напис підлягає скріпленню першим  і  другим

підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної  установи

з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Фотокопія  платіжного доручення № 20 від 20.08.2001  p.,  подана

скаржником, не містить підпису другої посадової особи  кредитної

установи, відтиску печатки (є тільки штамп АКБ “АВАЛЬ“) та  дати

зарахування до державного бюджету. Таким чином, слід визнати, що

скаржник не довів сплату державного мита у порядку встановленому

законодавством, тому ухвала апеляційної інстанції не  суперечить

чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Керуючись  статтями  111-5, 111-7, 111-9, 111-13  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу  Ботіївської  сільської  ради  залишити   без

задоволення,    а    ухвалу   Дніпропетровського    апеляційного

господарського  суду  від  12.09.2001  р.  у  справі  №  3/2/340

залишити без змін.

Справу повернути у господарський суд Запорізької області.

Головуюча             H. Кочерова

Судді                 А.Ул?цький

                      В.Рибак