36/200 Про стягнення 5369грн. - Текст документа

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.01.2002 розгляд справи, призначений на 18.01.2002, був відкладений на 31.01. 2002 у зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю вислухати їх пояснення. Водночас сторони були попереджені, що їх повторне нез'явлення в судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті.

Враховуючи, що 31.01.2002 представники сторін знову не з'явилися до судового засідання, а також те, що вони були завчасно попереджені про засідання 31.01.2002, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм копії ухвали від 18.01.2002, колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула справу за їх відсутності за наявними у справі документами.

Рішенням арбітражного суду Донецької області від 05.07.2001 договір № 27 від 01.09.97 між ВАТ “МЖКбуд” та Маріупольським шляховим експлуатаційним управлінням визнано неукладеним.

Підставою для прийняття вказаного рішення були ті обставини, що вказаний договір не містить істотних умов, які визначені для договору підряду, що унеможливлює визнання цього договору укладеним у відповідності до ст. 153 ЦК України (435-15) .

Постановою від 22.08.2001 колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду (головуюча - Кондратьєва С.І., судді Старовойтова Г.Я., Українська P.M.) TOB “МЖКбуд” відновлено процесуальні строки на подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення арбітражного суду Донецької області від 05.07.2001 змінено частково.

Провадження у справі припинено, в решті рішення залишено без змін.

Підставою для прийняття вказаної постанови були ті обставини, що угода не містила істотних умов, необхідних для її укладання, через що договір не встановлює та не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків сторін, а тому на підставі ст. 153 ЦК України (435-15) договір вважається не укладеним.

При прийнятті постанови враховано, що відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд обґрунтовано прийняв рішення, що угода вважається не укладеною, а тому частково було змінено рішення суду.

З прийнятим рішенням і постановою не погоджується ТОВ “МЖКбуд”, вважаючи, що апеляційна інстанція прийняла постанову з порушенням вимог ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 99 ч. 1 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки після розгляду справи в апеляційній інстанції в усній формі було оголошено про залишення рішення без змін, але в письмовій формі рішення не було видано.

Крім того заявник вважає, що апеляційна інстанція в своїй постанові не мотивувала висновки щодо підставності припинення провадження, а також відсутнє посилання на конкретні норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у зв'язку з чим допущено порушення п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

На думку заявника, апеляційна інстанція не врахувала вимоги ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в якій викладені основні підстави для припинення провадження у справі, а підстава, на яку послався суд, вказаною статтею не передбачена.

Заявник також вважає, що суд неправильно застосував ст. 153 ЦК України (435-15) , не врахувавши представлені докази щодо виконання робіт та здійснення розрахунків.

У зв'язку з вказаними обставинами заявник просить скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути кошти в сумі 4126,54 грн. основного боргу або зобов'язати контрагента за договором заасфальтувати 225 кв.м. покриття на автостоянці, або повернути отриманий метал на вказану суму.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та додані до неї документи, заслухавши доповідача по справі, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що між сторонами 01.09.97 був підписаний договір № 27, на підставі якого Управління прийняло на себе обов'язок виконати роботи з асфальтування покриття на автостоянці у мікрорайоні Металург Жовтневого району м. Маріуполя на суму 397 тис.грн.

Згідно додаткового погодження та додаткової документації, яка затверджена ТОВ “МЖКбуд” у встановленому порядку, за договірною ціною було відпущено за виконані роботи металопрокат у номенклатурі та за ціною, узгодженою сторонами.

В процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій позивач не надав до суду доказів про складання проекту кошторисної документації, у зв'язку з чим у суду не було можливості зробити висновок, який об'єм покриття слід виконати Управлінню, а також щодо якості та вартість виконаних робіт.

Судові інстанції прийшли до висновку, що умови договору не містять переліку конкретних робіт, їх об'єму і вартості, а відсутність проектно-кошторисної документації не дає можливості зробити висновок щодо ціни послуг та суми договору.

Представлена додаткова угода від 19.11.98 не містить відомостей про посадових осіб, які вчинили свій підпис, а передбачені текстом угоди додаткові документи не представлені до суду, що свідчить про неукладення додаткових документів.

Приймаючи рішення та постанову, судові інстанції, враховуючи вимоги ст. 41 ЦК України (435-15) , прийшли до висновку, що за фактичними ознаками спірні документи наближені до протоколу намірів на виконання підрядних робіт, але наведений протокол не містить істотних умов, необхідних для укладання договору взагалі та конкретних умов договору щодо виконання підрядних робіт, оскільки представлені до суду документи не встановлюють порядок зміни і припинення цивільних прав та обов'язків сторін, що унеможливлює визнання цієї угоди відповідною вимогам ст. 153 ЦК України (435-15) .

У зв'язку з вказаними обставинами апеляційна інстанція врахував, що суд першої інстанції відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) прийшов до висновку, що угода вважається неукладеною, але рішення суду про відсутність певної угоди між сторонами, та наявність непорозуміння сторін щодо предмету додаткової угоди, яка визначає вартість послуг і водночас визначає відсутність певних прав та обов'язків сторін, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а тому суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі, оскільки припинення провадження у справі надасть можливість позивачу звернутися до суду за захистом своїх майнових прав з інших підстав, передбачених діючим законодавством.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення і постанова апеляційної інстанції прийнята з врахуванням норм матеріального права і представлених сторонами доказів.

Судова колегія вважає, що відсутність посилання в постанові апеляційної інстанції на оголошення вступної та резолютивної частини під час розгляду справи не є підставою для скасування постанови апеляційної інстанції.

В той же час наявність порушень норм процесуального права, які не призвели до прийняття незаконної постанови, не є підставою для її скасування.

Матеріалами справи не доведено, що при прийнятті постанови допущено порушення, передбачені ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Посилання заявника на порушення ч. 1 ст. 99, ст. 85, ст. 105, та п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) матеріалами справи або представленими заявником документами не підтверджено, а тому суд не допустив порушення норм процесуального законодавства.

Не вбачається порушень вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки як в позовній заяві так і в касаційній скарзі заявник посилається на три підстави для прийняття рішення, але доказів для врегулювання вказаного спору у відповідності до ст. 5 Арбітражного процесуального кодексу України, яка діяла на момент звернення до суду, заявник не представив, що стало підставою для припинення провадження у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що припинення провадження у справі дає можливість позивачу звернутися до суду щодо захисту порушених прав з інших підстав, передбачених діючими нормами матеріального права, а тому відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача на судовий захист.

У зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ “МЖКбуд” про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду № 4-15/01 від 22.08.2001 у справі № 36/200 арбітражного суду Донецької області залишити без задоволення, а вказану постанову - без змін.