ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2002 Справа N 16/337
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Дніпропетровського обласного об'єднання
державних дорожніх підприємств
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
від 16.10.2001
у справі № 16/337
арбітражного суду Дніпропетровської області
за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах
Дніпропетровського обласного об'єднання державних
дорожніх підприємств
до приватної фірми “Дніпронафта” (надалі - Фірма)
про стягнення 539000грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2002
розгляд справи було відкладено на 31.01.2002 для надання
сторонам у справі часу для уточнення своїх вимог з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції.
В засіданні 31.01.2002 взяли участь представники
- позивача: Кузнецов А.В. (задов, від 14.11.2001);
- відповідача: Кожан М.П. (за дов. № 19 від 20.01.2002).
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 31.01.2002 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від
27.02.2001 (суддя Бахмат P.M.) в якості позивача до справи
залучено Дніпропетровське обласне об'єднання державних дорожніх
підприємств як правонаступника Дніпропетровського обласного
управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних
доріг (надалі - Об'єднання).
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
27.03.2001 (суддя Бахмат P.M.) прокурору М.Дніпропетровська,
який подав позов в інтересах Дніпропетровського обласного
управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних
доріг “Облавтодор”, у позові відмовлено.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду
Дніпропетровської області Куліш Р.Ф. від 21.06.2001 рішення суду
від 27.03.2001 змінено. Стягнуто з розрахункового рахунку Фірми
на користь Управління 490000 грн. основного боргу, 850 грн.
витрат по сплаті держмита та 1700 грн. по сплаті держмита — на
користь Держказначейства. В решті рішення від 27.03.2001
залишено без змін.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.10.2001 (колегія суддів у складі: головуюча — Лотоцька
Л.О., судді — Тищик І.В., Євстигнєєв О.С.) постанову
арбітражного суду Дніпропетровського суду від 21.06.2001 про
перевірку рішення в порядку нагляду скасовано.
У поворот виконання вказаної постанови повністю припинено
стягнення за наказами а/с, з розрахункового рахунку Фірми 1700
грн. держмита на користь Держказначейства, на користь Об'єднання
— 490000 грн. основного боргу та 850 грн. держмита. Стягнуто з
Об'єднання на користь Фірми 850 грн. держмита.
З прийнятою постановою не погоджується Об'єднання, вважаючи, що
воно не повинно було доказувати відсутність вини відповідача у
виконанні умов договору. Апеляційний суд також, на думку
Об'єднання, не перевірив рішення суду в повному обсязі, як це
вимагає ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Крім того, апеляційна
інстанція безпідставно керувалася ст.ст. 161, 162 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(надалі — ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
),
визнаючи дії Об'єднання як односторонню відмову від виконання
умов договору, а повинна була врахувати ст. 213 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою якщо внаслідок прострочки боржника
виконання втратило інтерес від кредитора, він може відмовитись
від виконання і вимагати відшкодування збитків.
Уточнивши свої вимоги, Об'єднання просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.10.2001, а постанову арбітражного суду Дніпропетровської
області від 21.06.2001 змінити, стягнувши з Фірми крім основного
боргу в сумі 490000 грн. збитки внаслідок інфляції в сумі 621349
грн., а також штраф в сумі 49000 грн.
У відзиві на касаційну скаргу та уточненнях до неї Фірма,
посилаючись на встановлені судом обставини справи, заперечує
порушення або неправильне застосування судом норм процесуального
та матеріального права, вважаючи, зокрема, що вимоги ст. 213 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
порушені саме Об'єднанням, а ст. 214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
стосується грошових зобов'язань, які між
позивачем та відповідачем не виникали.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та уточнення до
неї, відзив на касаційну скаргу та уточнення до нього,
заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Вищого
господарського суду України встановила, що Об'єднання та Фірма
уклали договір від 26.01.1996 б/н, згідно з яким продавець
зобов'язаний передати покупцю нафтопродукти, а покупець
(Об'єднання) зобов'язаний їх оплатити.
Наглядовою інстанцією арбітражного суду Дніпропетровської
області в судовому засіданні встановлено факт перерахування
Об'єднанням Фірмі 490000 грн. в рахунок виконання договору від
26.01.1996, тобто здійснення грошової передоплати. Водночас
трьома судовими інстанціями також встановлено, що Об'єднання
визначені договором нафтопродукти не отримало.
Колегія суддів також враховує, що арбітражний суд, приймаючи
рішення і постанову, встановив відсутність належно
підтвердженого розрахунку пені, в тому числі строків, за які
вона нарахована, а тому невідомо, чи заявлена ця санкція в межах
строку позовної давності.
Арбітражний суд також встановив, що додаткова позовна заява
Об'єднання про збільшення позовних вимог пред'явлена без
узгодження з прокурором, який подав первинний позов, не була
оплачена держмитом, доарбітражне врегулювання спору в цій
частині здійснено не було, а тому додаткові позовні вимоги судом
фактично не розглядалися.
Враховуючи вказані встановлені обставини, колегія суддів дійшла
висновку, що відносини між сторонами у спорі засновані на
засадах, визначених договором від 26.01.1996 б/н.
Відповідно до умов договору позивач виконав зобов'язання
здійснити передоплату товару. Таким чином у відповідача,
відповідно до визначених законом правових підстав, виникло
зобов'язання боржника, у грошовому визначенні еквівалентне сумі
перерахованих на виконання договору коштів. Повернення цього
боргу через невиконання умов договору в натурі, а також на
вимогу позивача — це похідне грошове зобов'язання боржника, а
тому сума основного боргу — 490000 грн. підлягає поверненню
позивачу на підставі ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом із тим, беручи до уваги, що обставини справи та докази
щодо підставності стягнення з відповідача додаткових грошових
сум (штрафу, відсотків за користування грошима, інфляційних
втрат) попередніми судовими інстанціями не досліджувалися,
досудового врегулювання спору в цій частині не здійснювалося,
колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 111-5, 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також враховуючи, що вирішення позову
в цій частині вимагає виходу за межі касаційного провадження,
дійшла висновку залишити зазначені додаткові позовні вимоги без
розгляду.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.10.2001 підлягає скасуванню, а постанова арбітражного суду
Дніпропетровської області від 21.06.2001 — залишенню в силі.
Разом із тим, враховуючи, що в резолютивній частині постанови
арбітражного суду результати розгляду питання про додаткові
позовні вимоги не знайшли свого відображення, колегія суддів
дійшла висновку про необхідність доповнити резолютивну частину
зазначеної постанови відповідною частиною.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного об'єднання
державних дорожніх підприємств задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.10.2001 у справі № 16/337 скасувати.
Постанову арбітражного суду Дніпропетровської області від
21.06.2001 у справі № 16/337 залишити в силі, доповнивши її
резолютивну частину частиною третьою наступного змісту:
“Додаткові позовні вимоги Дніпропетровського обласного
об'єднання державних дорожніх підприємств про збільшення суми
позову на 621346,13 грн. залишити без розгляду на підставі п. З
ч. 1 ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
”.
Частину третю постанови арбітражного суду Дніпропетровської
області від 21.06.2001 вважати частиною четвертою.