20-4/274 Про постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.01 у справі № 20-4/274 за позовом Ліквідаційної комісії ЗАТ “Севастопольський завод будівельних матеріалів“ до Державної податкової інспекції у м. Севастополі - Текст документа

Рішенням арбітражного суду м. Севастополя від 26.04.01 (суддя Голік В.С.) позовні вимоги Ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства “Севастопольський завод будівельних матеріалів” були задоволені. Рішення Державної податкової адміністрації в м. Севастополі від 03.01.01 про нарахування податку на додану вартість в сумі 35372 грн. і застосування до ЗАТ “Севастопольський завод будівельних матеріалів” фінансових санкцій в сумі 35372 грн. було визнано недійсним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.01 рішення арбітражного суду від 26.04.01 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.01, Державна податкова адміністрація у м. Севастополі просить постанову апеляційного суду скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

На думку ДПА, операції по реалізації будь-якого майна, в тому числі і банкрута, для задоволення вимог кредиторів відносяться до операцій, котрі є об'єктом оподаткування і вони тягнуть за собою виникнення податкових зобов'язань. Суми податку на додану вартість, які виникають при здійсненні вказаних операцій, не відносяться до ліквідаційної маси, а підлягають нарахуванню і направленню до бюджету у встановлені законом строки. В чинному законодавстві ніде не зазначено, що штрафні санкції не застосовуються до підприємства-банкрута. Одночасно скаржник клопоче про відновлення строку на подання касаційної скарги, посилаючись на поважність причини пропуску строку.

Колегія суддів вважає можливим, з урахуванням доводів клопотання, на підставі ст. 53 ГПК відновити процесуальний строк на подачу касаційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши доповідь головуючого Михайлюка М.В. суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Арбітражного суду м. Севастополя від 06.10.97 ЗАТ “Севастопольський завод будівельних матеріалів” визнано банкрутом і припинило свою підприємницьку діяльність відповідно до Закону України “Про банкрутство” (2343-12) від 14.05.92 № 2343-ХП.

До Ліквідаційної комісії, створеної згідно зі ст.ст. 15, 16 вказаного Закону перейшло право по розпорядженню майном банкрута, його майнові права та обов'язки в межах застосування заходів по погашенню заборгованості перед кредиторами. Законом України “Про банкрутство” (2343-12) від 14.05.92 передбачено обов'язок Ліквідаційної комісії погашати заборгованість перед кредиторами в порядку черговості, при цьому при наявності заборгованості перед кредиторами першої черги Ліквідаційна комісії невправі була погашати заборгованість по податках і неоподаткованих платежах, віднесених законодавцем до другої черги.

Відповідно до змісту статей 3, 5 та 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) операції з продажу майна банкрута відносяться до об'єкту оподаткування за цим податком, не звільнені від оподаткування цим податком і оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Тому рішення ДПІ про донарахування ПДВ у розмірі 35372 грн. обґрунтоване. І в цій частині касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення та постанова суду підлягають зміні в частині визнання недійсним рішення ДПІ про донарахування ПДВ у розмірі 35372 грн., оскільки ПДВ нараховано правомірно.

Разом з тим, судом обґрунтовано зазначено про невідповідність оскаржуваного рішення ДПІ в частині застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про банкрутство” (2343-12) № 2343-ХІІ від 14.05.92 з моменту визнання боржника банкрутом припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості банкрута.

Що ж до вимог, пов'язаних із стягненням сум податків і зборів (інших обов'язкових платежів), нарахованих після прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом, то їх сплата повинна здійснюватись на загальних підставах, визначених Законом України “Про систему оподаткування” (1251-12) . Податок на додану вартість належить до числа загальнодер жавних податків (обов'язкових платежів) і вони підлягають сплаті в належній сумі у встановлений законом термін.

Ст. 21 Закону України “Про банкрутство” (2343-12) , встановлюючи черговість задоволення вимог кредиторів, відносить задоволення вимог щодо сплати податків і зборів, обов'язкових платежів до другої черги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Витрати по сплаті державного мита як за розгляд апеляційною інстанцією, так і за розгляд касаційною інстанцією, відповідно до статті 49 ГПК України (1798-12) , покладаються на позивача.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у М.Севастополі задовольнити частково.

2. Рішення арбітражного суду від 26.04.01 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.01 змінити в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у М.Севастополі про донарахування ЗАТ "Севастопольський завод будівельних матеріалів” у розмірі 35372 грн. У решті частини рішення та постанову суду залишити без змін.

3. Стягнути з Ліквідаційної комісії ЗАТ “Севастопольський завод будівельних матеріалів” (м. Севастополь, вул.Новікова-14, р/р 324125, УСБ МФО 324195) в доход державного бюджету 42,50 грн. державного мита (із яких 21,25 грн. за розгляд апеляційною інстанцією і 21,25 грн. за розгляд касаційною інстанцією), про що видати наказ.