Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2002 року Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів
розглянувши у відкритому судовою засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у П-ському районі м. Києві
на рішення від ХХ.ХХ.2001 р. господарського суду м. Києва
у справі № 00/0000
за позовом ТОВ "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про зобов'язання надати висновок,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2001 р. ТОВ "ХХХ" звернулося до суду з позовом до
Державної податкової інспекції у П-ському районі м. Києва про
зобов'язання надати висновок про відшкодування з державного
бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в
сумі 305091 грн. та 61356 грн. відсотків, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
Рішенням господарського суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 р. позов
задоволене.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у П-ському районі
м. Києва просить рішення суду скасувати, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права: надання
висновку про відшкодування сум податку на додану вартість повинно
здійснюватись на підставі Порядку проведення розрахунків щодо
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належать зарахуванню на поточний рахунок платника податку,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001
р. № 1270 ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
, за яким відшкодування сум ПДВ
розглядається після надання позивачем доказів про наявність чи
відсутність заборгованості його кредиторів з платежів до бюджету
чи наданих йому або його кредитору кредитів, залучених під час
гарантій держави, та бюджетних позичок, не плачених на дату
проведення відшкодування.
Заслухавши доповідь судді П., пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної
скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
таких підстав.
Відповідно до п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно підпункту 7.7.1 цієї
статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного за звітним періодом.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів,
наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.
Як встановлено судом, бюджетна заборгованість перед позивачем з
податку на додану вартість за березень 2001 р. склала 107923 грн.,
за квітень 2001 р. - 201063 грн., за травень 2001 р. -715864 грн.,
за червень 2001 р. - 1311134 грн., за липень 2001 р. - 748189
грн., що не оспорюється відповідачем, та підтверджується актами
перевірок.
Висновок про відшкодування цих сум до органів Державного
казначейства України відповідач не надіслав.
Враховуючи викладене, суд дав правильну юридичну оцінку обставинам
справи і зобов'язав Державну податкову інспекцію у П-ському районі
м. Києва надати висновок про відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за березень - липень
2001 р. з нарахованими на неї відсотками.
Стосовно Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум
податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на
поточний рахунок платника податку, на який посилався відповідач,
то суд першої інстанції обґрунтовано не поклав його в основу
рішення, так як відшкодування ПДВ за цим Порядком провадиться за
добровільною письмовою згодою платника податку (п. 5 Порядку).
Такої ж згоди позивач не давав.
За таких обставин, рішення суду відповідає вимогам матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у П-ському районі
м.Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.
Києва від ХХ.ХХ.2001 р. - без змін.