ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2002 Справа N 8/132
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Н.Кочерової,
суддів: А.Уліцького,
В.Рибака,
розглянувши
касаційну скаргу ліквідаційної комісії Чернівецької дирекції
банку “Україна” м. Чернівці
на рішення господарського суду Чернівецької області
від 10-16.07.2001
та ухвалу Львівського апеляційного суду
від 31.08.2001
у справі № 8/132
за позовом ліквідаційної комісії акціонерного
комерційного агропромислового банку “Україна” в особі
повноважного представника ліквідаційної комісії Чернівецької
дирекції банку “Україна” (надалі - Ліквідком)
до спільного українсько-німецького
підприємства “Буковест” м. Чернівці
про стягнення 19816,94 грн.
за участю представників:
позивача не прибув
відповідача СкутарьЮ.В.-довір, від 20.05.2001
В С Т А Н О В И В:
11.05.2001 позивач звернувся до арбітражного суду Чернівецької
області з позовом до відповідача про стягнення 19816,94 грн.
заборгованості та пені, що виникла внаслідок несвоєчасної оплати
за овочевий склад по договору купівлі-продажу від 19.08.99
№ 11-1/40.
Відповідач позов не визнав та звернувся з зустрічним позовом, в
якому просить спонукати банк здійснити передачу проданого складу
у стані, придатному для експлуатації, оскільки банк здійснив
передачу складу формально, надіславши для підпису акт
приймання-передачі.
10-16.07.2001р. рішенням суду першої інстанції (суддя Коваль
П. Г.) у задоволенні позову АК АПБ “Україна” до СП “Буковест”
про стягнення 19816,94 грн. відмовлено, а зустрічний позов СП
“Буковест” до АК АПБ “Україна” задоволено.
28.09.2001 представник Ліквідкому банку “Україна” звернувся до
Вищого господарського суду України зі скаргою на рішення суду
першої інстанції від 10-16.07.2001 та ухвалу Львівського
апеляційного суду від 31.08.2001, в якій просить скасувати
рішення і ухвалу, прийняті у справі, та задовольнити позов банку
про стягнення 19816,94 грн., посилаючись на їх невідповідність
нормам матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вважає, що рішення та ухвала не враховують
визнання відповідачем факту порушення строків розрахунків та
докази, надані позивачем, якими доведено поважність пропущеного
процесуального строку, визначеного для звернення з апеляційною
скаргою.
Заслухавши доповідь судді Уліцького А.М. та пояснення
представника відповідача, який просив залишити касаційну скаргу
без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Скаржник, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції
звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення
процесуального строку для подачі скарги.
31.08.2001р. апеляційна інстанція (колегія суддів: головуючий
-Юркевич М.В., Онишкевич В.В., Новосад Д.Ф.) ухвалою відмовила у
клопотанні про відновлення пропущеного строку та у прийнятті до
розгляду скарги, повернувши її заявнику, мотивуючи
ст.ст. 43,49,91,93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з пропуском скаржником процесуального
строку на оскарження рішення без поважних причин.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку, апеляційна інстанція не надала оцінку
обставинам у зв'язку з якими скаржник подав апеляційну скаргу
після закінчення 10-денного процесуального строку, визначеного
ст. 91 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та не вказала підстави, з яких наведені скаржником обставини не
можна визнати поважними у відновленні строку згідно ст. 53, ч. 2
ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про віднов
лення пропущеного строку, апеляційна інстанція не дотрималася
приписів ст.ст. 43,53,93, п. 4 ст. 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
уваги обчислення
процесуальних строків з урахуванням строку подачі та знаходження
справи в суді.
Щодо перевірки рішення господарського суду та вирішення спору по
суті, касаційна інстанція, виходячи з приписів
ст.ст. 91,93,99,103-104,111-5,111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вправі здійснити
повноваження, надані апеляційній інстанції, яка у відповідності
з розділом XII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при відновленні
пропущеного процесуального строку може перевірити рішення
господарського суду, виходячи з обставин, які були відомі в суді
першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала
апеляційної інстанції від 31.08.2001 підлягає скасуванню, а
скаргу в частині вирішення спору по суті залишити без розгляду,
скерувавши справу до апеляційної інстанції для розгляду
клопотання про відновлення процесуального строку по суті.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-10,111-11,111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
31.08.2001 у справі № 8/132 господарського суду Чернівецької
області скасувати.
2. Касаційну скаргу задовольнити частково, залишивши без
розгляду скаргу в частині вирішення спору по суті.
3. Справу та матеріали скарги скерувати до Львівського
апеляційного суду для нового розгляду клопотання про відновлення
процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою.