ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2002 Справа N 29/17а
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної
державної податкової інспекції Донецької області на постанову
арбітражного суду Донецької області від 17.04.2001 року
у справі № 29/17а господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства “Спільне українсько-
американське підприємство “Донмясопром”
до відповідача Красноармійської об’єднаної державної податкової
інспекції Донецької області
про визнання недійсним рішення від 29.09.2000р.
№ 16/18030074291/18134
за участю представників:
ЗАТ “СУАП “Донмясопром” – не з’явилися;
Красноармійська ОДПІ - не з’явилися;
В С Т А Н О В И Л А :
Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією
Донецької області проведено перевірку Закритого акціонерного
товариства “Спільне українсько-американське підприємство
“Донмясопром” з питань правильності обчислення, повноти та
своєчасності перерахування до бюджету ресурсних та неподаткових
платежів, місцевих податків і зборів за період з 27.07.98р. по
01.07.2000р., про що складено акт від 22.09.2000р. № 105/18-0-
30074291 (а.с.6-12).
За результатами перевірки, рішенням Красноармійської об’єднаної
державної податкової інспекції від 29.09.2000р. №
16/18030074291/18134 донараховано плату за землю: за 1998-
10887грн., 1999р. – 41953грн., 1 півріччя 2000р. – 7900грн.,
всього 60740грн. та застосовано до позивача 60740грн. фінансових
санкцій, 5284грн. пені (а.с.5).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне
товариство “Спільне українсько-американське підприємство
“Донмясопром” звернулося до арбітражного суду Донецької області
з позовом про визнання його недійсним (а.с.2, доповнення до
позовної заяви – а.с.14).
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 04.12.2000р.
(а.с.29-30), яке залишено без змін постановою заступника голови
арбітражного суду Донецької області від 17.04.2001р. (а.с.38),
заявлений позов задоволено, рішення Красноармійської об’єднаної
державної податкової інспекції Донецької області від
29.09.2000р. № 16/18090074291/18134 визнано недійсним. При цьому
суд виходив з того, що у період, за який донараховано плату за
землю, позивач не був землекористувачем.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Донецької
області звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши рішення
про відмову в задоволенні заявлених вимог. В поданій касаційній
скарзі скаржник посилається на не застосування судом норм
матеріального права, які підлягають застосуванню до
взаємовідносин сторін. Так, судом при розгляді справи не
враховано, що відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України,
право користування земельною ділянкою виникло у позивача з
моменту передачі йому будівель, тобто з 02.07.98р.
Колегія суддів, приймаючи до уваги необхідність перегляду
оспорюваної постанови у касаційному порядку, відповідно до п. 7
Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення
змін до Арбітражного процесуального кодексу України ” від
21.06.2001року ( 2539-14 ) (2539-14)
, межі перегляду справи в касаційній
інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
, власники землі та землекористувачі сплачують
земельний податок з дня виникнення права власності або права
користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного акта та
вирішення спору по суті) при передачі підприємствами, установами
і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам,
установам і організаціям разом з цими об'єктами до них
переходить право користування земельною ділянкою, на якій
знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і
землекористувач, у тому числі орендар.
Отже, у разі переходу прав на будівлю або споруду плата за землю
справляється з дня виникнення права власності або права
користування будівлями або спорудами (також див. лист Вищого
господарського суду України від 16.11.2001р. № 01-8/1228 “Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із
застосуванням земельного законодавства” ( v1228600-01 ) (v1228600-01)
).
При проведенні перевірки правильності нарахування, повноти та
своєчасності перерахування до бюджету ресурсних та неподаткових
платежів, місцевих податків та зборів в період з 27.07.98р. по
01.07.2000р. встановлено, що Закритим акціонерним товариством
“Красноармійський м’ясокомбінат” в якості внеску до статутного
фонду позивача відповідно до акту прийому-передачі № 1 від
02.07.98р. передано будинки та споруди, які знаходяться на
земельній ділянці площею 11,09871га.
Відчужене акціонером або засновником майно до статутного фонду
господарського товариства, яким є також і закрите акціонерне
товариство, набуває статусу об’єкта права власності
господарського товариства як юридичної особи, що визначено ст.
26 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
від 07.02.91р. №
697-ХІІ, ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
від 27.03.91р. № 887-ХІІ, ст. 12 Закону України “Про
господарські товариства” від 19.09.91р. № 1576-ХІІ ( 1576-12 ) (1576-12)
від 19.09.91р. № 1576-ХІІ. Таким чином ЗАТ “Спільне українсько-
американське підприємство “Донмясопром” набуло права власності
на передане майно.
Отже, починаючи з 02.07.98р. позивач повинен був справляти плату
за землю, на якій знаходяться передані йому будинки та споруди.
Таким чином суд невірно дійшов висновку щодо невідповідності
рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової
інспекції від 29.09.2000р. № 16/180-30074291/18134 вимогам
законодавства.
За таких обставин, постанова від 17.04.2001р. та рішення від
04.12.2000р. арбітражного суду Донецької області у справі №
29/17а підлягають скасуванню, як такі, що прийнятті з порушенням
норм матеріального права (незастосування норми, яка підлягає
застосуванню у даному випадку), з прийняттям рішення про відмову
в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної
податкової інспекції Донецької області задовольнити.
2.
3. Постанову від 17.04.2001р. та рішення від 04.12.2000р.
арбітражного суду Донецької області у справі № 29/17а скасувати.
4.
5. У задоволенні позову відмовити
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.