ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2002 Справа N 17-3-23/01-6803
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Божок В.С.
Хандуріна М.І.
Чекращенка М.М.
за участю представників
від позивача: не з'вилися
від відповідача: АКБ “Інвестбанк” - Хмарюк В.В. -доручення від
28.08.2001 р. № 858
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ підприємство “Комп'ютерсерв”,
постанову від 17.12.2001 р.
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-3-23/01-6803
господарського суду Одеської області
за позовом ТОВ підприємство “Комп'ютерсерв“
до АКБ “Інвестбанк” стягнення
Про стягнення 12663,6 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2001 р.
по справі № 17-3-23/01-6803 (суддя Владимиренко С.В.) в
задоволенні позовних вимог ТОВ підприємство “Комп'ютерсерв” до
АКБ “Інвестбанк” про стягнення, згідно ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
12663,6 грн. нестриманого доходу, пов'язаного з
прострочкою виплати дивідендів за 1996 рік, розрахованого за
період 1997 - 2001 р., відмовлено з огляду на недоведеність
втрати очікуваного прибутку (приросту) в майні, обґрунтованого
на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання
ним грошових сум,якби зобов'язання було виконано боржником,
ненадання суду доказів недоотримання доходів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.12.2001 р. рішення господарського суду Одеської області від
29.10.2001 р. з даної справи залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного
господарського суду касатор звернувся у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою, і просить скасувати дану
постанову, посилаючись на безпідставність висновків, викладених
в оспорюваній постанові, так, як обов'язок відшкодування
збитків, пов'язаних з невиконанням зобов'язань в установлений
строк, встановлено статтею 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
неврахування судом виникнення збитків в даному випадку у зв'язку
з несвоєчасною виплатою дивідендів, розмір яких встановлено
судовим актом.
Заслухавши доповідь суддя Хандуріна М.І., пояснення представника
відповідача та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює обов'язок боржника за
невиконання (неналежне виконання) зобов'язання відшкодувати
кредиторові завдані ним збитки. Одночасно даною статтею
визначено обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, в
т.ч. витрати зроблені кредитором внаслідок невиконання або
неналежного виконання боржником зобов'язання, не одержані
доходи, які він би одержав, якби зобов'язання було виконано
боржником.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2000 р. рішенням
арбітражного суду Одеської області по справі № 17-6-1/5223
порушеної за позовом підприємства “Комп'ютерсерв” у вигляді ТОВ
до АКБ “Інвестбанк” про стягнення 19605,7 грн. дивідендів
нарахованих за 1996 рік, суд відмовив позивачу у задоволенні
позовних вимог з мотивів пропуску строку позовної давності.
9.01.2001 р. це рішення суду було скасовано постановою
арбітражного суду Одеської області про перевірку рішення у
порядку нагляду, позовні вимоги позивача були задоволені та
стягнуто з відповідача на користь позивача 19605,7 грн. -
основного боргу та 294,9 грн. - витрат по держмиту. Згідно
постанови суду, на підставі пл.. вимоги № 5 від 29.01.2001 р.
дивіденди нараховані за 1996 рік на суму 17711,34 грн. були
виплачені позивачу 02.03.2001 р.
В даному випадку позивач на підставі ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
просив стягнути з відповідача нестриманий дохід,
розрахований ним виходячи з довідкових даних НБУ про розмір
середньозваженої ставки депозитних процентів по банківським
вкладам в
Україні за період з.04.1997 р. по березень 2001 р., вважаючи, що
збитки причинені йому невиконанням зобов'язання по перерахуванню
банком дивідендів, які були б розміщені на депозитах у
банківській установі і принесли б дохід за середньозваженою
ставкою.
Однак позивачем не враховано, що згідно чинного законодавства
розмір депозитного проценту встановлюється кожним комерційним
банком самостійно, виходячи саме з облікової ставки НБУ, стану
грошового ринку і власної депозитної політики. Причому, рівень
прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний.
Крім того, дохід вкладника залежить від застосування банком для
нарахування прибутку простих і складних процентів і т.д., тобто
конкретні умови кожного депозитного вкладу визначаються
сторонами в депозитній угоді.
Таким чином, висновок суду щодо відсутності доказів неотримання
доходу обґрунтованого на точних даних, підтверджується
матеріалами справи, відповідає чинному законодавству, так як
позивач, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
довів обставини, на які він посилався, як на підставу своїх
вимог.
Чинним законодавством не передбачено визначення обсягу
нестриманого доходу, виходячи із розміру середньозваженої ставки
депозитних процентів по банківських вкладах.
За таких обставин постанова Одеського апеляційного
господарського суду відповідає вимогам матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ підприємство “Комп'ютерсерв” залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 17.12.2001 р. -без змін.