ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2002 Справа N 17/271
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого-судді Карабаня В.Я.
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Усенко Є.А.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Торговельно-фінансова група
“А-Фактор 2000 інк“
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.10.2001
у справі 17/271
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговельно-фінансова група “А-Фактор-2000 інк” (далі за
текстом – ТзОВ “А-Фактор 2000 інк“)
до закритого акціонерного товариства “Корунд” (далі за текстом
- ЗАТ“Корунд“)
про вилучення майна із незаконного володіння,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2001
р. позов ТзОВ “А-Фактор 2000 інк” до ЗАТ “Корунд” задоволене; на
користь позивача у відповідача вилучено майно загальною вартістю
22589,20 грн., а саме: задвижку 31 ч б діаметра 100 в кількості
96 штук, загальною вартістю 12441,60 грн., електричний двигун
0-31/200 х 1000/ вартістю 10104,00 грн., відвід ДУ-89 вартістю
24,30 грн., клапан ДУ-32 вартістю 18,08 грн.
Вирішуючи спір господарський суд виходив з того, що позивач,
якому майно відповідача в зв'язку з податковою заставою було
передане на реалізацію, сплатив 50103 грн. за виданим ним на
користь відповідача векселем, розрахунок за яким шляхом заліку
був зарахований відповідачу на зменшення його податкової
заборгованості на таку ж суму.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.10.2001, зазначене рішення скасоване, а в позові відмовлено
на підставі ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 49 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
з посиланням на те, що до позивача не
перейшло право власності на спірне майно.
В касаційній скарзі ТзОВ “А-Фактор 2000 інк” просить скасувати
постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення
господарського суду першої інстанції, вважаючи, що судом
апеляційної інстанції були порушені вимоги пунктів 13, 15
постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.98 № 941 “Про
затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що
перебуває у податкові заставі, для погашення податкової
заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності) та реалізації такого майна”, а також
норм постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.99 № 2215
“Про затвердження Порядку проведення відшкодування сум податку
на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на
поточний рахунок платника податку”. В обгрунтування своїх
доводів позивач посилається на те, що відповідно до
передбаченого названими постановами механізму погашення
податкової заборгованості платника податків за рахунок його
майна, що перебуває в податковій заставі, після погашення з
використанням оплаченого ним векселя податкової заборгованості
відповідача до ТзОВ “А-Фактор-2000 інк” перейшло право власності
на спірне майно.
Представники сторін в засідання суду касаційної інстанції не
з'явилися, сторони про місце і час розгляду справи повідомлені
належним чином.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до
угоди від 17.02.2000, укладеної між ДПІ у Артемівському районі
м. Луганська і позивачем останньому за актом від 18.02.2000 було
передане для реалізації майно ЗАТ “Корунд”, що перебувало в
податковій заставі, загальною вартістю 154131,04 грн., в тому
числі задвижку 31 ч б діаметром 100 в кількості 200 штук, два
електродвигуни 0-31/20 х 1000/, відвід ДУ-89 в кількості 100
штук, клапан ДУ-32 в кількості 100 штук.
22.02.2000 р. позивач видав відповідачу простий вексель на суму
50103 грн., в оплату, як вбачається з акту приймання - передачі
векселя, за товар (а.с.68). При цьому будь-які видові чи родові
ознаки товару сторонами обумовлені не були. За згодою ДПІ у
Артемівському районі м. Луганська майнові права за вказаним
векселем ЗАТ “Корунд” відчужило ТзОВ СП “Россталь”, у якого було
право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.
На підставі протоколу з № 16 від 31.03.2000 був здійснений залік
податкової заборгованості відповідача і бюджетного
відшкодування, належного до виплати ТзОВ СП “Россталь”, на суму
50103,00 грн. та з подальшим погашенням векселя позивачем на
користь ТзОВ СП “Россталь”.
За накладними № 45 від 12.05.2000, № 46 від 15.05.2000, № 50 від
15.06.2000 відповідач передав позивачу майно із майна, описаного
по акту від 18.02.2000, загальною вартістю 34346,02 грн.
Винагорода, отримана позивачем від проведеної операції,
відповідно до пункту 2 угоди від 17.02.2000 склала 6832,23 грн.
Згідно частини 2 ст. 12 Указу Президента України від 04.03.98
№ 167/98 “Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”, чинного
на момент виникнення спірного правовідношення, звернення
стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі,
для погашення податкової заборгованості платника податків (крім
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та
наступна реалізація такого майна здійснюються в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 14, 15, 16 Порядку звернення стягнення на
рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення
податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб
- суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого
майна, затвердженого постановою KM України від 22.06.98 № 941,
реалізація рухомого майна, що перебуває у податковій заставі,
крім майна, що безпосередньо використовується у виробничому
циклі, здійснюється через торгівельні організації, якщо це
товари, які використовуються в сфері невиробничого споживання
для задоволення особистих, сімейних або домашніх потреб кінцевих
споживачів. Інше рухоме майно реалізується на конкурсних засадах
(аукціони, біржові торги) або через організації, уповноважені
Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту 3 пункту 3, пункту 6 Порядку проведення
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку,
затвердженого постановою KM України від 07.12.99 № 2215, чинної
до 26.09.2001, відшкодування сум податку на додану вартість за
рахунок майна іншого платника податку, що перебуває у податковій
заставі, здійснюється за протоколом, підписаним органом
державної податкової служби та учасниками розрахунків, та за
актом передачі майна в рахунок відшкодування сум ПДВ.
Таким чином, доводи позивача що видача і погашення ним векселя
на суму 50103 грн. були здійсненні відповідно до передбаченого
чинним законодавством порядку реалізації майна, що перебуває у
податковій заставі, в зв'язку з чим до нього перейшло право
власності на спірне майно, не можуть бути визнані
обгрунтованими.
Виходячи із змісту угоди від17.02.2001, позивач отримав майно
відповідача на комісійних засадах. Видача на користь відповідача
векселя в оплату за товар не супроводжувалася досягненням згоди
сторін щодо найменування та кількості товару, в зв'язку з чим
відсутні підстави для висновку про укладення між сторонами
цивільно-правової угоди про сплатне відчуження, зокрема,
спірного майна.
Згідно частини 1 ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують права і обов'язки.
За правилами статті 49, частинні статті 50 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном вважається правомірним,
якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
Право вимоги повернення (віндикації) майна із чужого незаконного
володіння належить лише власнику майна.
Оскільки у позивача не виникло право власності на спірне майно,
суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав позовні вимоги
позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 107, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ТзОВ “Торговельно-фінансова група
“А-Фактор-2000 інк” залишити без задоволення, а постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2001 у
справі № 17/271 - без змін.