Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2002 р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді суддів розглянувши
за участю представників:
фірми "ХХХ" - присутні
корпорації "УУУ" - присутні
касаційну скаргу фірми "ХХХ" на постанову від ХХ.ХХ.2001
Донецького апеляційного господарського суду у справі № 00/000 за
позовом фірми "ХХХ"
до корпорації "УУУ"
про стягнення 526 712 доларів США
встановила:
Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ.ХХ.2001
позов фірми "ХХХ" до корпорації "УУУ" про стягнення 526 712
доларів США задоволено з мотивів переходу до позивача на підставі
договору № 1 від ХХ.ХХ.99, укладеного із ЗАТ "ААА", права вимоги
від відповідача виконання зобов'язання за договором № 3 від
ХХ.ХХ.97 щодо оплати вартості проданих 18815 т. залізорудного
концентрату (з врахуванням 102716 дол. США вартості зустрічної
поставки 523,7 т. стойки рудничної металевої).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.ХХ.2001 вказане рішення скасовано, а в позові відмовлено з
посиланням на недоведеність позивачем розміру заборгованості
відповідача за договором поставки від ХХ.ХХ.97, в тому числі
правомірності визначення заборгованості в іноземній валюті та на
пропуск позивачем строку позовної давності по пред'явленому
позову.
Фірма "ХХХ" в касаційній скарзі просить скасувати зазначену
постанову та залишити в силі рішення від ХХ.ХХ.2001, вважаючи, що
судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми статей
76, 80, 169 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В засіданні суду касаційної інстанції ХХ.ХХ.2001 оголошувалася
перерва до 14 год. 30 хв. ХХ.ХХ.2002 в зв'язку з неявкою в судове
засідання представника відповідача та необхідністю отримання
пояснень останнього по касаційній скарзі.
Заслухавши представників позивача, які підтримали касаційну
скаргу, та заперечення на неї представника відповідача,
перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанції обставин справи та правильність даної ними цим
обставинам юридичної оцінки, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до умов
договору № 3 від ХХ.ХХ.97, укладеного між ЗАТ "ААА" і корпорацією
"УУУ", ЗАТ "ХХХ" відвантажило на користь відповідача з ХХ.ХХ.98 по
ХХ.ХХ.98 18815 т. залізорудного концентрату загальною вартістю з
врахуванням залізничного тарифу 1271446,30 грн. Строк розрахунку
за продану продукцію договором вихначений не був.
Згідно договору № 1 від ХХ.ХХ.99 ЗАТ "ААА" уступило позивачу право
вимоги до відповідача виконати зобов'язання по договору № 3 від
ХХ.ХХ.97 на суму 629428 дол.США.
Позов позивачем пред'явлено, виходячи із вказаної суми
заборгованості в іноземній валюті, зменшеної на 102716 дол. США як
вартості 523,7 т. стойки рудничної металевої, поставленої
відповідачем ТзОВ "ККК" на виконання зобов'язань ЗАТ "ААА" за
договором № 2 від ХХ.ХХ.99.
Оскільки спірне зобов'язання виникло з договору поставки,
вирішення спору, виходячи із змісту ст. 245 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, вимагає встановлення обставин щодо передачі
поставщиком певної продукції у власність покупцеві та оплати її
покупцем за встановленими цінами.
Відмовляючи в позові апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що
позивач не довів, по якій ціні була здійснена поставка 18815 т.
залізорудного концентрату.
Разом з тим, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
такий висновок міг бути зроблений лише
на підставі оцінки всіх доказів по справі.
В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилався, зокрема,
на лист відповідача від ХХ.ХХ.98 № 3про визнання останнім
заборгованості.
Всупереч вимогам ст. 43, п.7 ст. 104 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний суд не дав будь-якої
оцінки вказаному доказу та не вказав доводи, за якими цей доказ
був відхилений. Як вбачається із зазначеного листа, відповідач
визнав відвантаження на його користь 18815 т. залізорудного
концентрату вартістю 1271446,30 грн., що відповідає умовам пунктів
3.2, 5.1 договору № 3 від ХХ.ХХ.97 та специфікацій до нього
стосовно визначення загальної суми договору і проведення
розрахунків по договору в грошовій одиниці України.
Оскільки відповідно до ст.ст. 161, 203 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
підставою для відповідальності за цивільно-правовим договором є
невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником,
недоведеність правомірності заявлених вимог в іноземній валюті не
може бути підставою для відмови в позові про стягнення
заборгованості за поставлену продукцію.
Встановивши наявність такої заборгованості та її розмір відповідно
до умов договору, суд вирішує спір згідно чинного законодавства,
зокрема, ст. 169 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем
строку позовної давності, апеляційний суд не звернув увагу на те,
що відповідно до ст.ст. 71, 80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
пропуск
строку позовної давності може бути підставою для відмови в захисті
порушеного права, а не відсутнього права.
Згідно ст. 76 ч.2 ст.80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку
позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права. Якщо суд визнає
поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право
підлягає захистові.
Апеляційний суд не дав оцінки доводам позивача про те, що
відповідач листом № 3 від ХХ.ХХ.98 запропонував розрахунок по
заборгованості за 18815 т. залізорудного концентрату шляхом
зустрічної поставки стойки рудничної металевої, поставивши йому
523,7 т. такої в жовтні 1999 року.
Оскільки наведеним доводам позивача не була дана належна оцінка,
висновок апеляційного суду щодо пропуску позивачем строку позовної
давності не може вважатися такими, що грунтується на повно
встановлених обставинах справи.
Не може вважатися таким і висновок господарського суду першої
інстанції про задоволення позову в сумі 526712 дол. США, оскільки
такий зроблений без з'ясування обставин справи щодо розміру
заборгованості. Суд першої інстанції так само, як і суд
апеляційної інстанції не дав належної оцінки умовам пунктів 3.2 та
5.1 договору № 3 від ХХ.ХХ.97 та не взяв до уваги, що відповідно
до положень ст.ст. 197, 198, 200 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка
вимоги новому кредитору означає заміну кредитора в зобов'язанні
без зміни змісту останнього.
Погодившись з доводами позивача стосовно розміру заборгованості
відповідача, суд першої інстанції не витребував докази щодо такої
заборгованості, зокрема, щодо вартості зустрічної поставки 523,7
т. стойки рудничної, яка була врахована при визначенні розміру
задоволених позовних вимог. Будь-які доводи на підтвердження свого
висновку про правомірність врахування вартості зустрічної поставки
в іноземній валюті господарським судом не наведено.
Викладене свідчить про неповне з'ясування судами першої і
апеляційної інстанцій обставин справи, а отже і неправильне
застосування ними норм матеріального права при вирішенні спору.
Частина 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
покладає на касаційну інстанцію перевірку юридичної
оцінки обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Оскільки касаційна інстанція відповідно до частини 2 ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене,
вжити всі передбачені законом заходи для повного і всебічного
встановлення обставин справи, зокрема, стосовно підстав
виникнення, наявності та змісту зобов'язання між сторонами та
стану його взаємного виконання ними, і в залежності від
встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити
спір.
Керуючись ст. ст. 107, 111-5, п.З ст.111-9, ч.1 ст.ст.111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу фірми "ХХХ" задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від ХХ.ХХ.2001 та рішення господарського суду Донецької області
від ХХ.ХХ.2001 у справі № 00/000, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.