ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2002 Справа N 4/237/170П
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Полтавського обласного
територіального
відділення Антимонопольного комітету України
на рішення господарського суду Полтавської області від
10.07.2001 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 03.10.2001
у справі № 4/237/170П
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в
особі Полтавської дирекції (далі - ВАТ “Укртелеком“)
до Полтавського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
Про визнання недійсним постанови від 28.08.2001 № 01/04-П про
порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу,
За участю представників сторін:
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
відповідача: Фадєєва Т.М. (посвідчення № 550 від 25.06.2001р.)
Дудник С.П. (доручення № 01/05-01 від 02.01.2002р.) Александров
В.В. (доручення № 01/05-01 від 02.01.2002р.)
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Полтавської області рішенням від 10.07.2001р.
(суддя Вільховій В.Л.) визнав постанову Полтавського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
28.03.2001р. № 01/04 - П про порушення антимонопольного
законодавства та накладення штрафу встановленні монопольно
високого тарифу на послуги телефонного зв'язку за період
30.11.1999р. по 06.12.1999р. та з 22.07.2000р. по 28.08.2000р.
шляхом невиконання перерахунку абонентної плати при низькій
якості послуг у зв'язку із стихійним лихом. При наданні послуг
позивач користувався встановленими та затвердженими
Держкомітетом зв'язку та інформації України граничними тарифами.
Що ж до перерахунків абонентам вартості послуг зв'язку, то ці
питання врегульовано Законом України “Про зв'язок”
( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
. Суд не погодився із вимогами відповідача
відмовити у задоволенні позову з причини пропуску 30-денного
терміну оскарження рішень Антимонопольного комітету України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.10.2001р. рішення суду першої інстанції залишено без змін,
погодившись, що не проведення перерахунків абонентної плати не
відноситься до встановлення монопольне високої ціни і не є
порушенням вимог ст. 4 Закону України “Про обмеження монополізму
та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.
Апелційний суд також вважає, що 30-денний термін звернення до
суду із заявою про визнання акту недійсним позивачем не
пропущено.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та постанову
апеляційної інстанції, скаржник - Полтавське обласне
територіальне відділення Антимонопольного комітету України
просить їх скасувати, мотивуючи тим, що суд, на його думку,
допустився помилки в обчисленні процесуальних строків, а тому
безпідставно задовольнив позов.
Окрім того, скаржник посилається на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 17.09.2001р. у справі
№ 11/244/100п, якою з аналогічного питання визнано, що термін,
встановлений ст. 24 Закону України “Про обмеження монополізму та
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” є
пресічним.
Скаржник також заперечує проти висновку суду про те, що
відповідач (скаржник) звинувачує позивача у встановлені
монопольне високого тарифу. Він вбачає встановлення монопольно
високої ціни на послуги телефонного зв'язку як наслідок не
здійснення позивачем перерахунків абонентної плати при низькій
якості послуг. Проте на тому ж третьому аркуші касаційної скарги
відповідач визначає зловживання монопольним становищем, “як
встановлення монопольно високого тарифу (за встановленими
тарифами) на послуги телефонного зв'язку....“
Колегія суддів Вищого господарського суду перевіривши
застосування господарським судом Полтавської області та
Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права при прийнятті оспарюваних рішення та
постанови у справі і, з урахуванням фактичних обставин та меж
перегляду справи в касаційній інстанції, погоджується з
висновками суду по суті, проте вказані судові акти підлягають
скасуванню з причини припущення вказаними судовими інстанціями
процесуальних порушень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що у
Полтавського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України не було підстав для накладання
штрафу і його постанова від 28.03.2001р. № 01/04- П підлягає
скасуванню, оскільки саме по собі монопольне становище не
визнається порушенням законодавства. Таким порушенням закон
визнає зловживання монопольним становищем на ринку.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про захист економічної
конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
зловживанням монопольним (домінуючим)
становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта
господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на
ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення
чи обмеження конкуренції, як то обмеження конкурентоспроможності
інших суб'єктів господарювання або ущемленням інтересів інших
суб'єктів з господарювання чи споживачів, які були б неможливими
за умов існування значної конкуренції на ринку.
Кваліфікація дій позивача як зловживання монопольним становищем
з підстав встановлення надмірно високих тарифів потребує
доведення, що такі тарифи не можливо було б встановити за умов
існування значної конкуренції на ринку.
Проте скаржник не тільки не довів цього, але й відмовляється від
таких вимог закону та суду, вбачаючи зловживання монопольним
становищем у несвоєчасних перерахунках позивачем абонентної
плати. З таким довільним тлумаченням положень закону колегія
суддів не погоджується.
Колегія суддів погоджується з тим, що неперерахування абонентної
плати є порушенням прав споживача, які захищаються законом. Але
це не дає жодних підстав кваліфікувати такі дії як встановлення
надмірно високих тарифів, які саме і є об'єктом захисту
антимонопольним законодавством в інтересах не тільки споживачів,
але й інших суб'єктів господарювання, як то вже вказувалося
вище.
Відсутність телефонного зв'язку з технічних причин, що
встановлено судом, навіть незалежно від терміну, взагалі не
можна вважати підставою для оцінки тарифів з точки зору їх
надмірності, а є лише підставою для перерахунку абонентної плати
за не отриманні послуги телефонного зв'язку або для розірвання
договору за ненадання таких послуг.
Судова колегія погоджується з висновком суду, що 30-денний
термін подання скарги на постанову Полтавського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
28.03.2001р. № 01/04- П позивачем дотримано, проте не
погоджується з обрахуванням цього терміну, наведеним у рішенні
суду першої інстанції, а саме з не зарахуванням судом у вказаний
термін 31.03.2001р. та 1.04.з посиланням на те, що ці дні були
вихідними (суботою та неділею).
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України “Про обмеження монополізму та
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності“
суб'єкт господарювання, на який накладено штраф, зобов'язаний у
30-денний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу
сплатити накладений на нього штраф, а у разі відмови від сплати
штрафу його стягують у безспірному порядку. Вказана норма
свідчить про те, що 30-денний строк для вчинення процесуальних
дій визначається з часу настання події - одержання рішення.
Враховуючи, що позивач отримав постанову від 28.03.2001р.
№ 01/04 -П по пошті ЗО березня, про що у справі є докази,
перебіг процесуального строку згідно ч. З ст. 50 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
починається наступного дня після календарної дати,
тобто незалежно від того є цей день робочим чи вихідним. У
даному випадку таким днем було 31 березня, субота.
Згідно ч. З ст. 51 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у випадках, коли
останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення
строку вважається переший наступний за ним робочий день.
Останній день строку припав на 29 .04., неділю. Наступні дні:
ЗО.04.був неробочим днем за розпорядженням Кабінету Міністрів
України від 14.04.2001р. № 138-р (а.с. 60), а 1 та 2.05.-
святковими. Таким чином першим робочим днем після останнього дня
процесуального строку, що припав на неділю 29 .04., був день 3
травня.
Згідно ч. 4 вказаної статті, якщо позовну заяву здано на пошту
до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається
пропущеним. У справі є докази (а.с. 3) про те, що позовну заяву
було відправлено відповідачу 03.05.2001р. В цей же день судом
порушено провадження у даній справі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву
підписано директором Полтавської дирекції М.Д.Безима на підставі
довіреності, підписаної в.о. голови правління О.Я.Савченко
(а.с.22).
Згідно п.п. 5.2. та 5.6.(п.п.“д“) Положення про Полтавську
дирекцію ВАТ “Укртелеком”, затвердженого 26.04.2000р., право
здійснювати юридичні дії від імені Товариства, зокрема
підписувати позовні заяви, директор філії набуває на підставі
довіреності, що видається Головою Правління Товариства, (а.с.
14,15)
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовна заява
підписується повноважною посадовою особою позивача або його
представником. Такою особою у справі є голова правління
Товариства. В той же час в матеріалах справи відсутні докази
перевірки судом таких повноважень у виконуючого обов'язки голови
правління, що є порушенням вимог вказаної вище норми
процесуального права і потребує з'ясування.
Окремо скаржник наполягає на скасуванні постанови Харківського
апеляційного господарського суду України від 03.10.20001р. у цій
справі, як того вимагає пункт 4 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, надавши суду для огляду примірник вказаної
постанови, надісланої йому апеляційним судом, та в якому
відсутній підпис судді Токманова Ю.В. (ксерокопія додається до
справи).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
10.07.2001р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 03.10.2001 р. у справі № 4/237/170П
скасувати.
3. Справу № 4/237/170П передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.