ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2002 Справа N 3/316
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми
“Наукова” (надалі - Агрофірма)
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
від 08.10.2001
у справі № 3/316
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом прокурора Бабушкінського району в інтересах
держави в особі ВАТ “Дніпрообленерго” в особі
Дніпропетровських електромереж
до Агрофірми
про стягнення 1933990,26грн
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Трофімова Н.А. (дов. від 16.08.2001);
- відповідача: Мороз А.Ф. (дов. № 661 від 30.07.2001);
- Генпрокуратури: Кузьменко Ж.М. (посв. № 125)
- прокуратури: Бабошин A.M., помічник прокурора (посв. № 131 від
17.01.2000)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 24.01.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 30.07.2001 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Скоромний О.І.) позов задоволене за рахунок
стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1933990,26 грн.,
оскільки судом встановлена наявність вказаної заборгованості.
Постановою від 08.10.2001 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів: головуючий - Ясір Л.О.,
судді Бахмут P.M., Пруднікова В.В.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 30.07.2001 залишено без змін,
оскільки в процесі апеляційного провадження також була
встановлена наявність заборгованості боржника перед
енергопостачальною компанією.
З прийнятими рішення суду та постановою колегії не погоджується
Агрофірма, вважаючи, що прокурор району не мав правових підстав
заявляти в інтересах держави в особі ВАТ “Дніпрообленерго” та
Дніпропетровських електричних мереж позовні вимоги щодо
стягнення заборгованості за отриману електроенергію, оскільки
такий позов може бути заявлений в інтересах держави, а не в
інтересах конкретного підприємства.
На думку заявника, прийняте рішення та постанова не відповідають
вимогам ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та рішенню Конституційного суду України,
яким визначено повноваження органів прокуратури заявляти позовні
вимоги лише в інтересах держави в особі органів державної влади.
Крім того, на думку заявника, суд, приймаючи рішення та
постанову, не взяв до уваги, що Агрофірма має договірні
відносини з Дніпропетровськими електричними мережами, а договір
укладено з Дніпропетровським РЕМ, з якими здійснювались
розрахунки за відпущену електроенергію, а також не враховано, що
між сторонами за договором виникли спірні відносини щодо суми
сплачених коштів за спожиту електроенергію, а тому стягнення
заборгованості може бути здійснено лише між вказаними суб'єктами
господарювання, у зв'язку з чим заявник просить скасувати
рішення та постанову і припинити провадження по справі.
У відзиві на касаційну скаргу прокуратура Бабушкінського району
м. Дніпропетровська, ВАТ енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” і Дніпропетровські електричні мережі вказали,
що рішення і постанова суду прийняті з дотриманням норм
матеріального і процесуального законодавства та матеріалів
справи, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для
задоволення касаційної скарги Агрофірми.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї і
додані до них документи та заслухавши суддю - доповідача,
колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що
прокурор Бабушкінського районі м. Дніпропетровська звернувся з
позовом в інтересах Міністерства палива та енергетики України в
особі ВАТ ЕК “Дніпрообленерго” про стягнення з
науково-виробничої дослідної аграрної фірми “Наукова” 1933990
грн. 26 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію.
Поставка електроенергії відповідачу здійснювалась на підставі
договору № 125 від 01.07.97.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що позивачем надані суду документи, що підтверджують
факт поставки відповідачу електричної енергії, а саме - звіти
про витрату електричної енергії за спірний період, акт звірки
взаємних розрахунків станом на 01.04.2001.
Акт звірки підписано представниками як позивача так і
відповідача без заперечень.
Посилання відповідача на відсутність з позивачем договірних
відносин не обґрунтовані, оскільки договір № 125 від 01.07.97
укладено відповідачем з Дніпропетровськими районними
електричними мережами, які є структурним підрозділом позивача.
Також враховується, що правомірності звернення до суду прокурора
в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі ВАТ
“Дніпрообленерго” здійснено у відповідності з вимогами ст. 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки прокурори та їх заступники мають право подати до
господарського суду позови в інтересах держави.
Згідно з п. 1 рішення Конституційного суду України від 08.04.99
прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в
чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза
інтересам держави. При цьому інтереси держави можуть збігатися
повністю або частково з інтересами державних підприємств та
організацій.
ВАТ ЕК “Дніпрообленерго” є підприємством, яке входить до сфери
управління Міненерго України. Інтереси держави виражені в
забезпеченні погашення заборгованості за енергоносії, оскільки
непогашення боргів за електроенергію та відсутність обігових
коштів у паливно-енергетичному комплексі не дозволяють створити
необхідні запаси палива на виробництво електроенергії, що може
призвести до зупинки стратегічно важливих для держави
підприємств.
Враховуючи вказане, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку про відсутність підстав для
скасування рішення та постанови суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
при подачі апеляційних скарг мито підлягає сплаті в
розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання
заяви для розгляду спору в першій інстанції. А тому апеляційна
інстанція підставно вирішила питання про стягнення державного
мита у встановленому розмірі.
У зв'язку з вказаним судова колегія вважає, що рішення та
постанова суду прийняті з дотриманням вимог матеріального і
процесуального законодавства, а тому підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 08.10.2001 у справі господарського суду Дніпропетровської
області № 3/316 залишити без змін, а касаційну скаргу
науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” - без
задоволення.