ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2002                                      Справа N 21/93

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого             В.Овечкіна

Суддів:                 Є.Чернова

                        Й.Мілевського

за участю               

представників:

позивача                Н. Скляренка - начальника юридичного

                        відділу

відповідача             С.Зенкин - начальник відділу

                        маркетингу, С.Соколова -

                        вед.юрисконсульт

розглянув               Донецької залізниці

касаційну скаргу

у справі                № 21/93

за позовом              Донецької залізниці

до                      Державного ВАТ “Шахтоуправління

                        Донбас“

Про   стягнення 10366,40 грн.

                           ВСТАНОВИЛА:

Рішенням  господарського суду Донецької області  від  04.04.2001

року суддя Матюхін В.І. позовні вимоги задоволені.

Колегія суддів Донецького апеляційного суду у складі головуючого

Гу-реєва   Ю.М.,  суддів  Кулебякіна  О.С.  та   Колядко   Т.М.,

здійснюючи  апеляційну перевірку в зв'язку зі  скаргою  позивача

постановою від 25.09.2001року рішення суду скасовано,  у  позові

відмовлено.

Донецька  залізниця з постановою у справі не згодна, просить  її

скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись  на  те,  що

факт      подачі     вагонів     підтверджується      пам'ятками

приймоздавальника; вагони відповідачу в дійсності не  подавалися

на пряму, а через ВАТ “Пролетарське ПТУ” з розміткою” вагонів по

кожному конкретному вантажовідправнику.

Перевіривши   матеріали   справи,  колегія   суддів   встановила

наступне.

Донецька залізниця звернулась з позовом про стягнення штрафу  за

невиконання плану перевезень у серпні 2000 року.

Як  вбачається з матеріалів справи залізницею штраф  нарахований

на підставі даних облікових карток № № 2226, 2227, 3410, 3859-А,

2912-А за серпень 2000 року.

Не  приймається  до  уваги посилання пам'ятки приймоздавальника,

дані облікових карток, оскільки оцінка доказів не є компетенцією

касаційної   інстанції,  порушення  норм  Закону  позивачем   не

доведено.

Поряд  з  цим із цих карток видно, що до них внесені  відомості,

які   свідчать  про  надання  вагонів  володарю  колії   -   ВАТ

“Пролетарське ПТУ”, а не відповідачеві.

Донецькою залізницею не представлено доказів відмови відповідача

від вагонів, передбачених планом перевезення і заявками.

Згідно   ст.   106  Статуту  залізниць  України  ( 457-98-п   ) (457-98-п)
        

вантажовідправник   несе  відповідальність   за   невикористання

вагонів, які подані під завантаження.

Оскільки   план   перевезень  укладено   з   вантажовідправником

(відповідачем),  а  подання  вагонів  відповідачу  здійснювалося

через володаря під'їзних колій, який не здійснив подання вагонів

в  запланованій  кількості,  то  на  відповідача  не  може  бути

покладена  відповідальність  за  невиконання  плану  перевезень,

оскільки  вина відповідача згідно ст. 209 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        

не доведена.

Суд   обгрунтовано  відхилив  доводи  позивача  щодо  “розмітки”

вагонів,  оскільки  вони  не можуть вважатись  доказом  дійсного

подання     зазначеної    у    “розмітці”    кількості    вагонів

вантажовідправнику.

Враховуючи   наведене,  колегія  суддів  вважає,  що   постанова

Донецького  апеляційного суду у справі відповідає положенням  та

вимогам  чинного  законодавства, підстав для її  скасування  або

зміни не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 97, 111-7, 111-9,

111-3,

                          ПОСТАНОВИЛА:

Постанову    від    25.09.2001року    Донецького    апеляційного

господарського  суду  у  справі № 21/93 залишити  без  зміни,  а

касаційну скаргу без задоволення.