ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2002 Справа N 17-5-20/01-7409
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого суддів:
Першикова Є.В.
Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянула у відкритому засіданні
касаційне подання заступника прокурора Одеської області в
інтересах
держави в особі Чорноморської регіональної митниці.
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 15.10.2001 № 17-5-20/01-7409
у справі
господарського суду Одеської області приватного підприємства
за позовом “Нура”
до Чорноморської регіональної митниці
Про стягнення 88856,90грн
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Івановський В.В. (дов. № 23/01 від 22.01.2002)
- відповідача: ВолковаІ.О. (дов. № 02/19-01/11102 від
14.12.2001)
-Генеральної прокуратури України
Демчук Р.В., прокурор відділу (посв. № 148 від 02.11.2001)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. НІ5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 24.01.2002 оголошуються лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 14.09.2001 господарського суду Одеської області
позов задоволене повністю за рахунок стягнення з Чорноморської
регіональної митниці України суми невірно списаного ПДВ у
розмірі 88765,90 грн. на користь 111-1 “Нура” шляхом зарахування
до наступних платежів.
Постановою від 15.10.2001 Одеського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2001
залишено без змін.
На постанову апеляційної інстанції прокуратурою Одеської області
внесено касаційне подання, в якому вказано, що апеляційна
інстанція при прийнятті постанови не врахувала вимоги п.п. 13.1.
Порядку виконання Державного бюджету за доходами, затвердженого
наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001
№ 67/5258, в якому визначено, що повернення надмірно або
помилково сплачених до бюджету платежів здійснюється органами
Державного казначейства.
В касаційному поданні прокурора також вказано, що перераховані
ПП “Нура” кошти по оплаті ПДВ після повного оформлення ВДМ
Держмитслужби України платіжними дорученнями № 2780 від
11.06.2001, № 2898 від 14.062001 були перераховані до Державного
бюджету України, про що свідчить відповідна довідка Державної
митної служби.
Також, на думку прокуратури, при прийнятті постанови не
враховані вимоги ст. 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
,
де встановлено, що Державне казначейство України веде
бухгалтерський облік всіх надходжень до Державного бюджету
України та за поданням органів стягнення здійснює повернення
коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Однак судом не було в достатній мірі досліджено зазначені
обставини, не притягнуто в якості відповідача Державне
казначейство України.
При цьому слід також звернути увагу на те, що у даному випадку,
як вказує апеляційна інстанція, неможливо стягнути з митної
установи суму сплаченого податку на додану вартість шляхом
зарахування її на рахунок майбутніх платежів, так як позивач не
: платником податку на додану вартість і в зв'язку з цим у
майбутньому не буде проводити сплату ПДВ.
У зв'язку з вказаними обставинами в касаційному поданні
поставлено питання про скасування рішення і постанови суду та
направлення справи на новий розгляд.
На касаційне подання сторони не подали письмові відзиви, але
представник Митниці в судовому засіданні підтримав касаційне
подання прокурора, вважаючи, що повернення зайво сплаченого
податку, який надійшов до Державного бюджету, повинно здійснити
Державне казначейство України, а не митна служба.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти
касаційного подання, вказавши, що рішення і постанова суду
відповідають діючому законодавству та матеріалам справи, а тому
просив залишити їх без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційне подання та заслухавши в судовому
засіданні представників сторін і суддю — доповідача, встановила,
що при проведенні митного оформлення вантажів, які надійшли на
адресу 07.06.2001 по ВМД №№ 50004/1/921991 - 921993, 08.06.2001
по ВМД №№ 50004/1/922041- 92048 та 12.06.2001 ВМД
50004/1/922109, 50004/1/922089”, ГШ “Нура відповідно до вимог
чинного законодавства, провело сплату Чорноморській регіональній
митниці ПДВ на загальну суму 88865,90 грн.
При прийнятті рішення та постанови суд дійшов висновку, що
згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
визначено
особливості оподаткування при придбанні суб'єктом
підприємницької діяльності спеціального торгового патенту, що
дає підстави власнику цього патенту не сплачувати податок на
додану вартість.
У зв'язку з тим, що 20.04.2000 арбітражним судом Одеської
області у справі № 17-5-20/01-2709 винесено рішення, яким
встановлено, що ПП “Нура” не є платником податку на додану
вартість при здійсненні митного оформлення товару, а постановою
голови арбітражного суду Одеської області це рішення залишено
без змін, і згідно зі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
розгляді однієї справи знову не доказуються факти, встановлені
при вирішенні спорів в попередньому рішенні, суд,на підставі
ч. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України № 8-93 від
21.01.93 “Про стягнення не внесених у строк податків і
неподаткових платежів” щодо повернення невірно сплачених
податків, дійшов висновку про необхідність повернення ПДВ на
вказану суму за рахунок стягнення цієї суми з відповідача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при
прийнятті рішення та постанови перша та апеляційна інстанції
невірно застосували положення Декрету Кабінету Міністрів України
від 21.01.93№ 8-93 “Про стягнення не внесених в строк податків і
неподаткових платежів”, оскільки висновок суду про стягнення
коштів з Митниці не підтверджується матеріалами справи та діючим
законодавством.
Так, перша та апеляційна інстанції не взяли до уваги, що у
відповідності до п.п. 13.1. Порядку виконання Державного бюджету
за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства
України від 19.12.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 24.01.2001 за № 67/5258, визначено, що повернення
надмірно або помилково сплачених до бюджету платежів
здійснюється органами Державного казначейства.
Крім того судом не враховано вимоги ст. 50 Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, де встановлено, що Державне казначейство
України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать
Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення
здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно
зараховані до бюджету.
У зв'язку з вказаними обставинами касаційна інстанція приходить
до висновку, що підстави для повернення зазначеної суми ПДВ саме
митною
установою відсутні, а таке повернення повинно бути здійснено
відповідним відділом казначейства, оскільки згідно з п.п. 2.2
“Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним
бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним
збором та іншими платежами, доходами і зборами”, затвердженої
наказом Державної митної служби України та Міністерства фінансів
України від 30.06.2000 № 368/149 (зареєстрованим в Мінюсті
України 18.07.2000 за № 429/4650 із змінами і доп. ) суми мита,
податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і
зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення,
повертаються Державним казначейством за умови подання власником
копії рішення судового органу, а також підтвердження митним
органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
У зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що як при
прийнятті рішення, так і постанови суду не враховані права та
обов'язки Державного казначейства України, як особи, що не була
залучена до участі у справі, а це є підставою для скасування
рішення та постанови, у зв'язку з чим касаційне подання підлягає
задоволенню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. З ст. 111-9, п. З ч. 2
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційне подання заступника прокурора Одеської області
задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2001 у
справі № 17-5-20/01-7409 та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 15.10.2001 у вказаній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.