Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2001 у справі за позовом Одеської міськради до ВАТ "Спецтехоснастка" та РВ ФДМУ в Одеській області про визнання частково недійсною приватизації державного підприємства "Одеський проектно-конструкторський технологічний інститут".

Рішенням арбітражного суду Одеської області від 27.06.2001 відновлено строк позовної давності, пропущений з поважних причин, позов задоволено частково на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 N 96, статей 4, 35 Закону України "Про власність" (697-12) , статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , виключено зі статутного фонду ВАТ "Спецтехоснастка" адміністративний будинок по вул. В. Арнаутській, 2а в м. Одесі та в цій частині визнано недійсним пункт 2 наказу РВ ФДМ в Одеській області від 23.09.96 N 1322 "Про приватизацію державного підприємства "Одеський ПКТІ" з посиланням на те, що спірний будинок є об'єктом права комунальної власності м. Одеси.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2001 рішення скасовано, в позові відмовлено з огляду на те, що у відповідності з Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженим постановою КМУ від 05.11.91 N 311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", проектно-конструкторські інститути, у т. ч. і Одеський проектно-конструкторський технологічний інститут, не передавались до комунальної власності, а рішення Одеського міськвиконкому від 03.02.66 N 92 про прийняття будівлі по вул. В. Арнаутській, 2а на баланс місцевих рад не є доказом належності спірної будівлі до комунальної власності.

Одеська міська рада у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення від 27.06.2001 залишити без змін, оскільки вважає, що постанова Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 N 96, яка не втратила законної сили, є обов'язковою для виконання, а тому закріплена нею безоплатна передача спірної будівлі з користування однієї організації (ліквідованого Чорноморського раднаргоспу) на баланс Одеського міськвиконкому є доказом належності цієї будівлі до об'єктів комунальної власності м. Одеси, а постанова КМУ від 05.11.91 N 311 (311-91-п) не стосується спірних правовідносин.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а первісне рішення - залишенню без змін на таких підставах.

На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин розмежування об'єктів права державної та комунальної власності і визначення легітимного власника будівлі по вул. В. Арнаутській, 2а в м. Одесі та які передували процедурі приватизації Одеського проектно-конструкторського технологічного інституту як цілісного майнового комплексу, поширюється дія Постанови Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 N 96 "Про використання службових приміщень ліквідованих Львівського, Подільського, Харківського і Чорноморського раднаргоспів", статей 4, 33, 35 Закону України "Про власність" (697-12) та пункту 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , чим спростовуються висновки суду апеляційної інстанції, які ґрунтуються на положеннях постанови КМУ від 05.11.91 N 311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" та законодавства України про приватизацію.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 N 96 (з відповідними додатками) з урахуванням вимог статей 86, 90 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (в редакції від 18.07.63) спірну будівлю по вул. Чкалова, 2а (нинішня В. Арнаутська) в м. Одесі передано на баланс Одеського міськвиконкому з правом подальшого надання в орендне користування Одеському проектно-конструкторському технологічному інституту. Вчинення на той час такої передачі Радою Міністрів УРСР - вищим органом виконавчої влади УРСР шляхом прийняття відповідної постанови відповідає вимогам статей 86, 90 ЦК, згідно з якими держава здійснює управління державним майном через уповноважені державні органи. Такі дії узгоджуються також з положеннями статей 33, 35 Закону України "Про власність" (697-12) , згідно з якими управління державним майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради, а також уповноважені ними державні органи. При цьому у комунальній власності перебуває майно, передане у власність міста іншими суб'єктами права власності, зокрема уповноваженими державними органами.

Постанова Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 N 96 набрала законної сили з моменту прийняття, не була скасована, змінена, визнана недійсною у встановленому порядку, тобто не втратила чинності на момент приватизації Одеського проектно-конструкторського технологічного інституту, а тому згідно з вимогами статті 4 ГПК (1798-12) підлягає обов'язковому виконанню всіма державними органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, а також посадовими особами.

Тим більше, що на виконання зазначеної Постанови Одеським міськвиконкомом прийнято рішення від 03.02.66 N 92 про прийняття п'ятиповерхового будинку по вул. Чкалова, 2а (нинішня В. Арнаутська, 2а) площею 4006 кв. м на баланс місцевих рад та подальшу передачу 65 кімнат цього будинку площею 1889 кв. м лише в орендне користування Одеському ПКТІ.

Отже, правовий статус спірної будівлі як такої, що знаходиться на балансі Одеського міськвиконкому, був визначений задовго до прийняття постанови КМУ від 05.11.91 N 311 (311-91-п) , а тому помилковим вважається її застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин.

До того ж спір виник щодо правомірності приватизації інвентарного об'єкта - окремої будівлі, а не питань розмежування майна державних підприємств, установ чи організацій як цілісних майнових комплексів між загальнодержавною та комунальною власністю, врегульованих постановою КМУ від 05.11.91 N 311 (311-91-п) . Факт приналежності інституту до державної власності не заперечується скаржником, проте ці обставини не мають відношення до даного предмета спору, оскільки приватизація в сукупності з майном Одеського ПКТІ як цілісним майновим комплексом також спірної будівлі, орендованої інститутом, не допускається чинним законодавством без згоди орендодавця - Одеського міськвиконкому як добросовісного набувача переданого в оренду будинку. Тим більше, що юридичний факт правомірного володіння та користування Одеським міськвиконкомом будівлею по вул. Чкалова, 2а згідно з вимогами постанови Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 N 95 встановлено ухвалою від 03 - 06.05.66 Державного міжобласного арбітражу при Одеському облвиконкомі і передбачено, що додаткового рішення арбітражу з цього питання не потрібно.

Ці фактичні обставини враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення від 27.06.2001.

Згідно з пунктом 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) підставами для прийняття майна до комунальної власності є рішення про передачу майна територіальним громадам безкоштовно державою або іншими суб'єктами права власності, у зв'язку з чим оформлену постановою РМ УРСР від 22.01.66 N 96 передачу будівлі по вул. В. Арнаутській, 2а в м. Одесі на баланс Одеського міськвиконкому слід вважати проявом повноважень держави як власника в особі уповноваженого державного органу розпорядитися відповідним державним майном шляхом його надання у власність територіальної громади м. Одеси.

Водночас касаційна інстанція вказує на правомірність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відновлення строку позовної давності у даному спорі, що обумовлено відсутністю підстав внесення орендованої будівлі до статутного фонду Одеського ПКТІ та невключенням представника Одеської міської ради до складу комісії по приватизації Одеського ПКТІ та пов'язаною з цим необізнаністю позивача з відчуженням спірної будівлі в процесі приватизації до видачі ВАТ "Спецтехоснастка" реєстраційного свідоцтва від 19.10.99 на цю будівлю, яка є об'єктом права комунальної власності м. Одеси.

Окрім того, касаційна інстанція зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність належності позивачу спірної будівлі на титулі права комунальної власності не ґрунтуються на положеннях законодавства, чинного на момент передачі будівлі позивачу, містять характер припущень, обумовлених ототожненням термінів "цілісний майновий комплекс" (Одеський ПКТІ) та індивідуально визначений "інвентарний об'єкт" (спірна будівля), а також нерозумінням цивільно-правової природи (сутності) спірних відносин.

Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове застосування судом до спірних правовідносин власності на будівлю при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, які не стосуються цих правовідносин, та безпідставне незастосування чинних актів законодавства, які вичерпно та повно врегульовують дані правовідносини, у зв'язку з чим постанова від 16.10.2001 підлягає скасуванню, а первісне рішення - залишенню без змін.

При цьому слід зазначити, що приватизація Одеського ПКТІ, яка проведена у чіткій відповідності із законодавством про приватизацію, не впливає на правомірність позовних вимог та обґрунтованість їх задоволення, оскільки судом першої інстанції чітко встановлено порушення прав позивача як добросовісного набувача спірної будівлі, які відбулися внаслідок помилкового включення цієї будівлі до складу цілісного майнового комплексу Одеського ПКТІ як єдиного об'єкта приватизації.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 4, 33, 35 Закону України "Про власність" (697-12) , пунктом 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , статтями 107, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК (1798-12) , суд П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2001 скасувати.

Рішення арбітражного суду Одеської області від 27.06.2001 у даній справі залишити без змін.

2. Стягнути з відповідачів на користь позивача держмито відповідно в сумі 21 грн. 25 коп. та 21 грн. 25 коп. (разом 42 грн. 50 коп.), сплачене скаржником за перегляд справи в порядку касації. Наказ доручити видати господарському суду Одеської області.