ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2002 Справа N 23/406
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О. (головуючий), Семчука В.В., Яценко О.В.,
За участю представників ТОВ “Тезаурус” - Волков А.С.,
Промінвестбанк - Піддубняк А.Г.
Ревурко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Києві
касаційну скаргу ТОВ “Тезаурус“
на рішення господарського суду м. Києва
від 19.09.2001 року
у справі № 23/406
за позовом ТОВ “Тезаурус“
до Українського акціонерного
комерційного
промислово-інвестиційного банку
Про стягнення 96754,83 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тезаурус” (далі
-Товариство) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом
до Українського акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку (далі - Банк) про стягнення
оплати за тимчасове користування Банком у період з 21.10.96 по
21.05.2001 року залишком грошових коштів на розрахунковому
рахунку позивача, з урахуванням індексу інфляції, а також пені
та відсотків річних на загальну суму 96754,83 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2001 у справі
№ 23/406 (суддя Демидова A.M.) в задоволенні позовних вимог
відмовлено через їх необґрунтованість та в зв'язку з належним
виконанням відповідачем зобов'язань за договором
розрахунково-касового обслуговування.
Товариство у поданій касаційній скарзі просить рішення суду від
19.09.2001 скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши
вимоги позивача. В обґрунтування своїх вимог Товариство
посилається на те, що господарським судом порушені норми
процесуального права та неправильно застосовані норми
матеріального права, що призвело до прийняття немотивованого і
незаконного рішення.
Відповідач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує,
зазначаючи, що оплата за тимчасове користування залишком коштів
на розрахунковому рахунку позивача не була здійснена через
накладення арешту органами прокуратури на вказаний рахунок та
відсутність на ньому операцій у спірний період, одночасно
вважає, що позивач втратив право вимоги через збіг строку
позовної давності, в зв'язку з чим просить залишити рішення суду
без зміни, а скаргу без задоволення, як необґрунтовану.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення
господарським судом обставин справи та правильність застосування
норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 47,43,82,84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання,
що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. При вирішенні господарського спору по суті, за
результатами обговорення усіх обставин справи, господарський суд
приймає рішення зміст якого повинен відповідати вимогам ст. 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийняте
судом за неповно встановлених обставин справи, без здійснення
належної юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені
судом і не містить як посилань на докази, на підставі яких
прийнято оскаржуване рішення, так і доводів, за якими
господарський суд відхилив клопотання і докази позивача. Крім
того, в рішенні не зазначене законодавство, яким господарський
суд керувався розглядаючи господарський спір та приймаючи
рішення.
Так, в матеріалах справи відсутня постанова прокурора
Першотравневого району Донецької області від 08.10.96 на
виконання якої відповідач обліковував кошти позивача на
спеціальному рахунку 969467005 (за новим планом рахунків -
29092301708), припинивши оплату за тимчасове користування
грошовими коштами позивача. Судом не дано будь-якої правової
оцінки доводам позивача, викладеним у клопотанні від 11.09.2001
про те, що спеціальний рахунок, на якому, в зв'язку з
накладенням арешту, обліковувалися кошти позивача, за балансовою
ознакою класифікується як розрахунковий рахунок власником якого
є позивач, а використання облікованих на цьому рахунку коштів у
складі кредитних ресурсів банку можливе лише на умовах
оплатності. Крім того, судом не з'ясовано, яким чином накладення
арешту на розрахунковий рахунок позивача впливає на виконання
(невиконання) власних договірних зобов'язань відповідачем, а
також чи здійснював фактично відповідач тимчасове користування
коштами позивача під час обліку їх на спеціальному рахунку.
Приймаючи оскаржуване рішення суд не дослідив питання щодо
можливого пропуску позивачем строку позовної давності.
Згідно зі ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права є підставою для скасування або зміни рішення або постанови
суду.
За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд. При новому розгляді суду
потрібно врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Тезаурус” задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2001 у справі
№ 23/406 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.