ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2002 Справа N Д23/73
Вищий господарський суд України у складі:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є. В.
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
-позивача
-відповідача Ю. Гордієнко - заст. директора, ТОВ
“Міжнародні ділові проекти,
розглянув касаційну скаргу ВАТ “НДІ Чорметмеханізація”,
ТОВ “Міжнародні ділові проекти“
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № Д23/73
за позовом ДПІ у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська
до ВАТ “Науково-дослідний проектно-
конструкторський інститут механізації
праці у чорній металургії”, ТОВ
“Міжнародні ділові проекти” м.
Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.08.2001 (суддя О.Джихур) у позові ДПІ у Бабушкінському районі
про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі
інституту та споруд від 01.08.2000 відмовлено в зв'язку з
відсутністю порушень чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.10.2001 (судді Л.Лотоцька, О.Євстигнєєв, І.Тищик),
рішення суду по цій справі скасовано, спірний договір
купівлі-продажу будівлі визнано недійсним, ТОВ “Міжнародні
ділові проекти” виселено із займаного приміщення, спірне
приміщення передано на підставі звернення стягнення на користь
держави в особі регіонального Фонду Державного майна України.
Постанова суду мотивована тими обставинами, що згідно постанови
Кабінету Міністрів України № 941 від 22.06.98 у випадку надання
згоди на реалізацію майна, яке знаходиться у податковій заставі,
контроль за цільовим використанням отриманих коштів покладається
на ДПІ, а кошти спрямовуються на погашення податкової
заборгованості, що не було здійснено.
В результаті заліку зустрічних однорідних вимог на підставі
ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
інститут механізації праці у
чорній металургії коштів не отримав, а отже відбулося ухилення
останнього від сплати податків. При цьому умисел на укладання
договору з метою не сплачувати податки встановлено судом тільки
у відповідача № 1.
НДІ “Чорметмеханізація” просить постанову Дніпропетровського
апелційного суду по цій справі скасувати, оскільки другого
відповідача не було повідомлено про час і місце розгляду справи
у апеляційній інстанції, виселення не було предметом розгляду
суду 1 інстанції (ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), 426 тис.грн.
перераховані ТОВ “Босфор” на погашення податкової заборгованості
першого відповідача до виконавчої служби управління юстиції,
судом не правомірно застосована постанова Кабінету Міністрів
України від 22.06.98 № 941, ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
ТОВ “Міжнародні ділові проекти” у касаційній скарзі підтримує
вимоги першого відповідача та посилається на ті самі порушення
норм законодавства, що і НДІ “Чорметмеханізація”, зазначає, що
постанова KM України від 22.06.98 стосується лише звернення
стягнення на рухоме майно, в той час як предметом договору
купівлі-продажу є будівлі та споруди.
Вищий господарський суд України вивчив матеріали справи та
встановив наступне.
Відхиляється клопотання ТОВ “Міжнародні діючі проекти” щодо
оголошення перерви в зв'язку з можливістю укладання Мирової
угоди, оскільки ДПА заяву про таку угоду до суду не подавала.
01.08.2000 між ВАТ “Інститут механізації“” та ТОВ “Міжнародні
ділові проекти” нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу
будівель та споруд, які належать продавцю на право власності,
нерухоме майно під заставою чи арештом не перебуває. Згода на
реалізацію майна, яке знаходиться у податковій заставі надана
ДПІ у Бабушкінському районі М.Дніпропетровська. Обов'язки
поручителя по договору купівлі-продажу прийняло на себе ТОВ
“Торговий дім “Босфор” у обсязі 1150000 грн.
На підставі ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
заліком зустрічних
однорідних вимог на вищезазначену суму припинені зобов'язання
між інститутом “Чорметмеханізація” та ТОВ “Босфор”, в тому числі
з урахуванням коштів отриманих інститутом по кредитним
договорам.
Вищий господарський суд України не приймає до уваги залік
однорідних вимог, констатує неправильне посилання сторін на
ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. При цьому суд виходить з тих
підстав, що предметом спору є визнання недійсним договору в
зв'язку з несплатою податків. Стороною по справі виступає ДПІ у
Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська, що підтверджує
виникнення податкових відносин, які пов'язані із реалізацією
майна, яке знаходиться у податковій заставі.
Відповідно до ст. 2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, до податкових,
бюджетних правовідносин норми кодексу не розповсюджуються, отже
укладання договору на підставі ст. 217 не є правомірним,
оскільки спірне майно знаходилось у податковій заставі посилання
на ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
можливе при виникненні
цивільно-правового спору без участі ДПІ.
Чинне податкове законодавство не передбачає перекладення
обов'язку по сплаті податку від реалізації майна, яке
знаходиться у податковій заставі шляхом отримання прибутку в
результаті здійснення взаємозаліку згідно ст. 217 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Інститутом не виконано зобов'язання спрямувати
одержані кошти на погашення податкової заборгованості, порушено
п. 7 Указу Президента України № 167/98, оскільки податкова
застава припиняється погашенням або списанням у встановленому
порядку податкової заборгованості. Погашення податкової
заборгованості на підставі ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не
передбачена. Вищий господарський суд України вважає
обґрунтованим висновок Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, що відчуження майна, яке перебувало у
податковій заставі здійснено з метою уникнення спрямування
коштів на погашення податкової заборгованості (право власності
перейшло без грошових розрахунків), що є безумовним ухиленням
від сплати податків та суперечить інтересам держави.
При таких обставинах визнання угоди недійсною на підставі ст. 49
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є правомірним.
Не приймається до уваги посилання відповідачів на неотримання
апеляційної скарги, необізнаності з матеріалами справи, оскільки
ДПІ копію апеляційної скарги сторонам надсилала відомості про
неотримання відповідачами ухвали про прийняття апеляційної
скарги в матеріалах справи відсутні інші посилання відповідачів
на неправильне посилання на норми права до уваги не приймаються,
оскільки останні на суть рішення не впливають, факт ухилення від
сплати податків не спростовують, вимоги відповідачів по своїй
суті є тотожними.
Одностороння реституція згідно ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
застосована правомірно.
Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування
постанови апеляційного суду виходячи з того, що згідно ст. 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом
встановлена належність і допустимість доказів. Належними та
допустимими доказами по справі є кошти, отримані безпосередньо
від договору купівлі-продажу будівлі на реалізацію якої надана
згода ДПІ. Отримання та перерахування інших коштів обставини
справи не підтверджують.
В засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
25.12.2001; 15.01.2002; 22.01.2002.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11,
111-12
П О С Т А Н О В И В:
1.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.10.2001 по справі № Д23/73 залишити без зміни, а
касаційні скарги без задоволення.
2.Вважати такою, що втратила силу ухвала Вищого господарського
суду України від 07.11.2001 про зупинення виконання постанови
апеляційного суду.