826/4854/15 Про скасування наказу Генерального прокурора України про звільнення особи з органів прокуратури, та зобов`язання поновити на посаді заступника начальника управління Генеральної прокуратури України; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 28.12.2022 Прийняття

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року позов задоволено. Скасовано наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора України від 11 березня 2015 року №181к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника прокурора Миколаївської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Миколаївської області. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2015 року до 12 червня 2020 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Миколаївської області та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі в зв`язку з перейменуванням. Замінено прокуратуру Миколаївської області у зв`язку з перейменуванням на Миколаївську обласну прокуратуру. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині звернення до негайного виконання стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Прийнято у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1928428,78 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14095,80 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року залишено без змін.

6. Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та прокуратури Миколаївської області задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року змінено в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду).

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині звернення до негайного виконання стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Прийнято у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2015 року до 12 червня 2020 року в сумі 499556,52 грн, з врахуванням податків і зборів та раніше виплачених сум. У решті рішення залишено без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Як на підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався, зокрема, на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) - встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

10. ОСОБА_1 зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; взяв до уваги довідку від 06 квітня 2015 року, видану Генеральною прокуратурою України, згідно з якою за останні два місяці роботи, що передували звільненню, середня заробітна плата позивача складала 7603,60 грн, а середньоденна - 380,18 грн, що є значно менше ніж у довідці від 01 червня 2020 року, виданій прокуратурою Миколаївської області, у якій працював і отримував заробітну плату ОСОБА_1, відповідно до якої середня заробітна плата останнього складала 10924,25 грн, а середньоденна - 704,79 грн.

ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 01 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Миколаївська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу із проханням відмовити у задоволенні її вимог, а оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року залишити без змін, оскільки вона, на думку відповідача, прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідач указує, що довідка прокуратурою Миколаївської області видавалася у 2020 році з урахуванням відповідних коефіцієнтів підвищення для коригування середньої заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) (далі - Порядок №100 - у редакції, чинній у періоді вимушеного прогулу позивача). Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, чинне законодавство, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) , не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за два місяці, що передували події звільнення. Застосування пункту 10 Порядку №100 є безпідставним, оскільки він підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також жодні норми законодавства не передбачають збереження за працівником середнього заробітку в період, коли особа не перебуває у трудових відносинах внаслідок її звільнення із займаної посади, навіть у випадку, якщо таке звільнення в подальшому визнано судом неправомірним. За таких обставин, відсутні підстави для застосування підвищеного посадового окладу та коригування заробітної плати по відповідній посаді, що відбулося після звільнення позивача із займаної посади. Доводи, викладені у касаційній скарзі, як зауважує Миколаївська обласна прокуратура, були предметом дослідження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та правильно оцінені у судовому рішенні.

13. Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року - без змін. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції надав оцінку обом довідкам про середній заробіток позивача і дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до положень Порядку №100 середня заробітна плата за час щорічної відпустки та середня заробітна плата за час перебування у відрядженні не входять до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а це свідчить про те, що середньоденна заробітна плата позивача у період з 11 березня 2015 року до 12 червня 2020 року складає 380,18 грн, що відповідає довідці Генеральної прокуратури України, яка, у свою чергу, мала право та можливість скласти і надати суду довідку про середній заробіток ОСОБА_1, який обіймав посаду першого заступника прокурора Миколаївської області. Наведені у касаційній скарзі доводи, як указує Офіс Генерального прокурора, зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, яким суд апеляційної інстанції надав повну та об`єктивну оцінку.

14. ОСОБА_1 подав заперечення на відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому зазначає про те, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив і не надав оцінки довідці прокуратури Миколаївської області, не вказав мотивів її прийняття або відхилення, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року №1942/0/78-22 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Радишевської О.Р. на суддю Мацедонську В.Е.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 27 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами на 28 грудня 2022 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. ОСОБА_1 з 25 лютого 2010 року проходив службу в органах прокуратури, з 21 червня 2013 року обіймав посаду заступника прокурора Миколаївської області, а з 03 липня 2014 року посаду першого заступника прокурора Миколаївської області.

18. Наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора України від 11 березня 2015 року №181к старшого радника юстиції ОСОБА_1 на підставі статей 15, 16 Закону України "Про прокуратуру", частини третьої статті 1 та частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" звільнено з посади першого заступника прокурора Миколаївської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) та увільнено від обов`язків члена колегії прокуратури цієї області.

19. Підставою для прийняття наказу від 11 березня 2015 року №181к слугувало те, що позивач у період з 21 червня 2013 року до 22 лютого 2014 року обіймав посаду, що визначена пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади", наслідком чого є його звільнення згідно частини третьої статті 1 цього Закону.

VІ. Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

22. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

23. Підставою для направлення Верховним Судом постановою від 31 березня 2021 року цієї справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду слугувало те, що при обчисленні позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості за 2015 рік ОСОБА_1 отримав середню заробітну плату за час щорічної відпустки у січні 2015 року в сумі 2623,10 грн і середню заробітну плату за час перебування у відрядженні у лютому 2015 року в сумі 3108,12 грн, які не входять до розрахунку середньої заробітної плати. Разом із тим, при розрахунку днів вимушеного прогулу суд не врахував зміни в чинному законодавстві, прийняті після розрахованих Міністерством соціальної політики України норм тривалості робочого часу, зокрема, у 2015, 2017 роках.

24. За результатами нового розгляду справи у зазначеній частині, Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 18 травня 2021 року, якою стягнув з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2015 року до 12 червня 2020 року в сумі 499556,52 грн, з врахуванням податків і зборів та раніше виплачених сум.

25. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що заробітна плата нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 прокуратурою Миколаївської області, а не Генеральною прокуратурою України, тому належним відповідачем щодо позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є прокуратура Миколаївської області.

26. Оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті особі, поновленій на роботі, має визначатися згідно з Порядком №100. При вирахуванні позивачеві суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції врахував пункт 10 Порядку №100; зазначив, що для того, щоб працівники у випадках підвищення окладів (тарифних ставок) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження відповідно до норм порядку не втрачали заробітку, пунктом 10 Порядку №100 передбачено коригування середнього заробітку. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким твердженням не погоджується, оскільки чинне законодавство, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) , не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за два місяці, що передували події звільнення. Застосування пункту 10 Порядку №100 є безпідставним, оскільки він підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також жодні норми законодавства не передбачають збереження за працівником середнього заробітку в період, коли особа не перебуває у трудових відносинах внаслідок її звільнення із займаної посади, навіть у випадку, якщо таке звільнення в подальшому визнано судом неправомірним. За таких обставин, підстав для застосування підвищеного посадового окладу та коригування заробітної плати по відповідній посаді, що відбулося після звільнення позивача із займаної посади, немає.

27. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Генеральною прокуратурою України додано до матеріалів справи довідку від 06 квітня 2015 року №18-760вих-5, згідно з якою в останні два місяці роботи, що передували звільненню, середня заробітна плата позивача складала 7603,60 грн, а середньоденна - 380,18 грн. Проте позивачем надано до матеріалів справи довідку прокуратури Миколаївської області від 01 травня 2020 року №18/629вих.20, відповідно до якої середня заробітна плата ОСОБА_1 складала 10924,25 грн, а середньоденна - 704,79 грн.

28. Розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача становить:

- за січень 2015 року відпрацьовано 16 днів, заробітна плата, що включається у розрахунок середньої заробітної плати становить 7179,79 грн (9802,89 грн - 2623,10 грн), де 2623,10 грн - плата за час щорічної відпустки у січні 2015 року;

- за лютий 2015 року відпрацьовано 15 днів, заробітна плата, що включається у розрахунок середньої заробітної плати становить 4605,88 грн (7714 грн - 3108,12 грн), де 3108,12 грн - середня заробітна плата за час перебування у відрядженні у лютому 2015 року.

29. На підставі підпункту "б" пункту 4 Порядку №100 середня заробітна плата за час щорічної відпустки та середня заробітна плата за час перебування у відрядженні не входять до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача у період з 11 березня 2015 року до 12 червня 2020 року складає 380,18 грн.

30. При розрахунку днів вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції виходив із того, що враховуючи зміни в чинному законодавстві, прийняті після розрахованих Міністерством соціальної політики України норм тривалості робочого часу, зокрема, у 2015, 2017 роках, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 12 березня 2015 року (день, з якого відраховується період звільнення) до 12 червня 2020 року (дата ухвалення рішення судом першої інстанції про поновлення на посаді) становить 1314 робочих днів.

31. Таким чином, сума середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2015 року до 12 червня 2020 року складає 499556,52 грн (1314 робочих днів х 380,18 грн середньоденного заробітку).

32. Касаційне провадження відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України - у межах доводів ОСОБА_1 щодо неправильного обчислення йому судом апеляційної інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

33. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

34. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

35. Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" визначається за правилами, передбаченими Порядком №100, який застосовується також у випадках вимушеного прогулу (підпункт "з" пункту 1 цього Порядку).

36. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Для працівників з відрядною оплатою праці у разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

37. Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

38. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац третій пункту 3 Порядку №100).

39. Відповідно до підпункту "б" пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

40. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (пункт 4 Порядку №100).

41. У пункті 5 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

42. Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

43. Розраховуючи позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 31 березня 2021 року, правильно виходив із того, що виплати за час щорічної відпустки і за час перебування у відрядженні, які отримав ОСОБА_1 у січні та лютому 2015 року (останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення з роботи), не входять до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який визначається з 12 березня 2015 року (наступний день після звільнення) до 12 червня 2020 року (день ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення позивача на посаді).

44. Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах, зокрема, від 24 квітня 2020 року в справі №815/5976/14, від 15 жовтня 2020 року в справі №826/5842/15 та інших, про те, що, як випливає з аналізу Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер.

45. За приписами частин другої та третьої статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Верховний Суд уважає прийнятними доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

47. Як слідує із матеріалів справи, у ній містяться розрахунковий лист із позивачем за 2015 рік, а також дві довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 : від 06 квітня 2015 року №18-760вих-5, видана Генеральною прокуратурою України, згідно з якою середня заробітна плата позивача складала 7603,60 грн, а середньоденна - 380,18 грн; від 01 червня 2020 року №18/269вих-20, видана прокуратурою Миколаївської області, відповідно до якої середня заробітна плата позивача складала 10924,25 грн, а середньоденна - 704,79 грн.

48. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 380,18 грн, що відповідає довідці від 06 квітня 2015 року №18-760вих-5, виданій Генеральною прокуратурою України. Водночас оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів надання оцінки довідці від 01 червня 2020 року №18/269вих-20 про середню заробітну плату ОСОБА_1, виданій прокуратурою Миколаївської області. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові взагалі робить посилання на довідку прокуратури Миколаївської області з іншими реквізитами, а саме: від 01 травня 2020 року №18/629вих.20, якої матеріали справи не містять.

49. Разом із тим, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу відповідно до пункту 10 Порядку №100, за правилами якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

50. Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо необхідності застосування положень пункту 10 Порядку №100 в тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.

51. Відповідні висновки щодо застосування вказаних нормативних положень Порядку №100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 травня 2019 року в справі №572/2429/15-ц, від 15 жовтня 2020 року в справах №826/17601/14, №826/5842/15, від 11 лютого 2021 року в справі №814/197/15, від 25 лютого 2021 року в справі №816/4583/14 та інших.

52. У постанові від 30 червня 2021 року в справі №826/17798/14 Верховний Суд, у частині правового регулювання правовідносин (щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на посаді відповідно до статті 235 КЗпП України) також зауважив про те, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно застосовувати коефіцієнт підвищення посадового окладу відповідно до пункту 10 Порядку №100.

53. Пунктом 10 Порядку №100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача і підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком №100, зокрема, і за час вимушеного прогулу.

54. Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.

55. Коефіцієнт, на який необхідно коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

56. Аналогічним чином Верховний Суд застосував положення Порядку №100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з-поміж інших постанов, у постановах від 21 квітня 2021 року в справі №640/6398/19 та від 20 вересня 2022 року в справі №803/2375/14.

57. Відтак, суд апеляційної інстанції, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу відповідно до пункту 10 Порядку №100; не надав відповідної оцінки довідці від 01 червня 2020 року №18/269вих-20 про середню заробітну плату ОСОБА_1, виданій прокуратурою Миколаївської області, у якій, з-поміж іншого, зазначені коефіцієнти підвищення посадового окладу з посиланням на відповідні акти законодавства; як наслідок, не дослідив питання, чи було у розрахунковому періоді підвищення посадових окладів (зокрема, за посадою, на яку поновили позивача, чи відповідною їй посадою) як обставини, з якою положення вказаного пункту пов`язують необхідність застосування при розрахунку середнього заробітку (за час вимушеного прогулу) коефіцієнта підвищення.

58. Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо суми належного до стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення цих спірних правовідносин.

59. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд, ураховуючи приписи статей 341, 353 КАС України, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, скасування оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та направлення справи в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.