ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2002 Справа N 2475-11/94/114с
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Борденюк Є.М.,
Рибака В.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - від першого відповідача Шелунахін О.М.
дов. № 13 від 21.01.2002 р.
розглянувши у засіданні каса- ЗАТ “Спецмонтажпроект” м. Суми
ційну скаргу
на постанову від 18.10.2001
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 2475-11/94/114с
за позовом ДПІ м. Суми
до ЗАТ “Спецмонтажпроект” м. Суми
ДП “Агенство “Поліс” СМАТ “Надія“ м. Харків
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
В С Т А Н О В И В:
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18.10.2001 у складі колегії суддів: Могильовкіна Ю.О. -
головуючий, Пушай В.І., Барбашової С.В. рішення арбітражного
суду Сумської області від 27.06.2001 у справі № 2475-11/94
скасовано. Позов задоволено частково.
Договір купівлі-продажу сукупних валових активів від 15.01.2001,
що укладений між ЗАТ “Спецмонтажпроект” та ДПІ “Агенство “Поліс”
СМАТ -Надія” визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
як такий, що суперечить податковому законодавству та
Указу Президента України від 04.03.98
№ 167/98 “Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”.
В позові про стягнення в доход держави сум неоплачених податків
відмовлено, оскільки визнання недійсним договору купівлі -
продажу на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не створює
правових підстав для стягнення в доход держави сум неоплачених
податків.
У поданій касаційній скарзі ЗАТ “Спецмонтажпроект” заперечує
факт порушення податкового законодавства при укладенні спірної
угоди та стверджує, що вона відповідає вимогам п.п. З, 3.8,
п. 3.2 ст. З Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97 від 03.04.97.
ДПІ у м. Сумах надісланий відзив на касаційну скаргу, в якому
вона просить залишити без зміни постанову Харківського
апеляційного суду по даній справі з підстав, що викладені в
ньому.
Заслухавши пояснення представника ЗАТ “Спецмонтажпроект”
м. Суми, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї
позивача, перевіривши повноту встановлених обставин справи та
правильність застосування до них норм матеріального права судова
колегія дійшла до висновку про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
15.01.2001 між першим та другим відповідачами був укладений
договір № 12 купівлі-продажу сукупних валових активів, по якому
продавець зобов'язувався продати, а покупець прийняти та
оплатити сукупні валові активи: кредиторську заборгованість
перед бюджетом по неоплачених податках в сумі 34521,95 грн.,
дебіторську заборгованість в сумі 45956,98 грн., внесок в
інноваційний фонд в сумі 2763,11 грн.
По додатковій угоді від 05.02.2001 до складу сукупних валових
активів, що підлягала продажі, включено податок на додану
вартість в сумі 8389 грн.
Суть поняття сукупних валових активів, що можуть продаватись і
звільнятись при цьому від оподаткування визначено в ч. З п. п
3.2.8 п. 3.2 ст. З Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Зазначено, що під продажею сукупних
валових активів слід розуміти продаж підприємства як окремого
об'єкту підприємництва або включення валових активів
підприємства чи його частини до складу активів іншого
підприємства. При цьому підприємство - покупець набуває прав і
обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі
активи.
Можливість реалізації сукупних валових активів визначає частина
перша зазначеної статті Закону в якій передбачена можливість
продажу сукупних валових активів платника податку за компенсацію
іншому платнику податку.
За своєю правовою природою активи підприємства поділяються на
матеріальні (будівлі, машини, банківські вклади, вклади в цінні
папери і т. інш.) і нематеріальні, до яких відносяться боргові
зобов'язання інших підприємств, особливі права на використання
ресурсів.
Оскільки предметом договору купівлі-продажу були борги
(кредиторська та дебіторська заборгованість, внеска до
інноваційного фонду, що є нематеріальними активами, то цим самим
він суперечить ст. 224 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на наведене судова колегія дійшла до висновку про
правомірність застосування судом ст. 48 ЦК країни до спірних
правовідносин.
Витрати по держмиту підлягають покладенню на скаржника.
111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд Керуючись
ст.ст. 111-5, 111-7,
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.10.2001 у справі № 2475-11/94/224с залишити без зміни, а
касаційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по держмиту покласти на скаржника.