ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2002                                     Справа N 20/215

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Щотки С.О. — головуючий,

Семчука В.В., Черкащанка М.М.

за участю представників:

від ЗАТ “Топаз” — Почевської О.Ф., Богатирьової С.С.,

розглянувши каса- Закритого акціонерного товариства “Топаз”

ц?йну скаргу      (далі — ЗАТ "Топаз")       

на постанову       від 03.10.01

Донецького апеляційного господарського суду

у справі № 20/215

за позовом         ЗАТ “Топаз“

до                 Сільськогосподарського товариства з обмеженою

                   від   повідальністю  “Птахофабрика  

                   Амвросіївська”  (далі  —СТОВ “Птахофабрика

                   Амвросіївська“)

про   стягнення 30160,55 грн.

Оголошена перерва в засіданні до 22.01.02.

                       В С Т А Н О В И В:

ЗАТ “Топаз” звернулось в господарський суд з позовною заявою  до

СТОВ  “Птахофабрика Амвросіївська” про стягнення  30160,55  грн.

заборгованості,  обґрунтувавши  свої  вимоги  з  посиланням   на

укладений  між сторонами договір, акти приймання-передачі  газу,

акти звірення розрахунків.

Рішенням  господарського  суду Донецької  області  від  20.08.01

(суддя  Бондарева Г.П. ) в позові відмовлено з тих  мотивів,  що

заявлена  сума боргу є збитками позивача, які виникли у  зв'язку

із  зміною  курсу  долару США, а не заборгованістю.  Вимоги  про

стягнення збитків позивачем не заявлялись.

Донецький  апеляційний господарський суд  (судді  Колядко  Т.М.,

Кондратьева  С.І.,  Українська  P.M.)  постановою  від  03.10.01

рішення суду залишив без зміни з тих же підстав. Вимоги позивача

про   стягнення   108796,39  грн.  заборгованості,   апеляційним

господарським судом не прийняті до уваги, оскільки в апеляційній

інстанції не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду

в суді першої інстанції.

В  поданій  касаційній  скарзі  ЗАТ  “Топаз”  просить  постанову

Донецького    апеляційного   господарського   суду    скасувати,

задовольнити  позовні вимоги на суму 30160,55 грн.,  посилаючись

на  те, що: відповідач порушив свої зобов'язання по договору, не

здійснив  розрахунків за отриманий газ; при розгляді апеляційної

скарги суд порушив норми матеріального права, що призвело до при

йняття неправомірної постанови.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши  доводи

касаційної  скарги, перевіривши наявні матеріали на  предмет  їх

юридичної оцінки судом, колегія суддів встановила таке.

Між  позивачем  та відповідачем укладений договір  від  04.06.98

№ ДФ-1/07-Г-98 на постачання природного газу в період з 01.06.98

по  31.012.98. Розділами З та 4 договору встановлена ціна на газ

та порядок проведення розрахунків. Додатковою угодою до договору

сторони  погодили,  що  договірна  ціна  природного  газу,  який

поставляється,  складає еквівалент 70 дол. США  за  1000  м3  на

умовах ДАФ-кордон України.

Згідно   пункту   4.1   договору,   Покупець   здійснює   оплату

поставленого  природного газу в національній валюті  України  за

курсом  НБУ  до  долару на день зарахування  коштів  на  рахунок

Постачальника на наступних умовах:

—  50%  вартості  Покупець сплачує за 10 днів до початку  місяця

поставки газу;

—   50%  вартості  Покупець  сплачує  в  строк  не  пізніше   15

календарних   днів  після  підписання  актів  приймання-передачі

природного газу.

Як   видно   з   матеріалів   справи,  при   прийнятті   рішення

господарський суд дійшов висновку, що позивач зробив  розрахунок

боргу  виходячи  з  курсу долару на день зарахування  коштів  на

рахунок   позивача   та  на  день  подачі  позову.   Апеляційний

господарський суд дійшов висновку, що розрахунки, проведені вихо

дячи  з  курсу  долару  США на момент виникнення  у  відповідача

зобов'язання  по сплаті поставленого природного газу.  За  таких

обставин судова колегія вважає, що як при прийнятті рішення, так

при  перегляді  його  за апеляційною скаргою,  суд  не  дослідив

питання  по  якій ціні проводили сторони розрахунки за  спожитий

газ.

Зроблені судом висновки, що 30160,55 грн. не є заборгованістю за

спожитий  газ,  а  є  збитками,  не підтверджуються  матеріалами

справи.

Судом  не дана оцінка тій обставині, що відповідач, згідно  його

листа   від   18.09.01  №  249,  у  відносинах  з  позивачем   в

односторонньому  порядку  почав керуватись  постановою  Кабінету

Міністрів  України  “Про удосконалення порядку  формування  цін”

№  998  від  18.12.98 і додатком до неї, щодо  ціни  та  порядку

розрахунків за отриманий газ.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що  рішення

та  постанова  суду  підлягають  скасуванню  за  невідповідністю

висновків, викладених в рішенні та постанові, обставинам справи.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9—111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  ЗАТ “Топаз” задовольнити частково.  Постанову

від  03.10.01  Донецького апеляційного  господарського  суду  та

рішення  від  20.08.01  господарського суду Донецької  області  у

справі  №  20/215 скасувати, передати справу на новий розгляд  в

господарський суд Донецької області.