ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2002 Справа N 05-01/1860/9-232
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого В.Овечкіна
суддів: Є.Чернова
Й.Мілевського
за участю представників
позивача Р.Фарисей
відповідача П. Близнюк
розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Кіровоградобленерго“
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 05-01/1860/9-232
за позовом ВАТ “Кіровоградобленерго“
до ДПІ у М.Кіровограді
Про визнання недійсним рішення ДПІ.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від
24.05.2001 /суддя О.Шевчук/ позовні вимоги задоволені частково,
визнано недійсним рішення ДПІ у м. Кіровограді в частині
донарахування та стягнення податку на прибуток в сумі 1711882
грн. 15 коп. , фінансових санкцій в розмірі 513564 грн. 65
коп. , ПДВ в сумі 502963 грн. 47 коп. Рішення суду мотивовано
тими обставинами, що втрати електроенергії на транспортування не
носять нормативного характеру, є розрахунковими показниками,
тобто у відповідача відсутні правові підстави для включення до
валового доходу понаднормативних витрат електроенергії,
відсутність первинних документів, які підтверджують господарську
операцію не свідчить про обґрунтованість висновку відповідача
щодо дати збільшення валового доходу згідно п. 11.3 ст. 11
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а отже донарахування податку на прибуток в сумі
1711882 грн. 15 коп. та фінансові санкції в сумі 513564 грн. 80
коп. є неправомірним. Емітований господарюючим суб'єктом вексель
не є товаром, а тому операція з його використання не є
бартерною, що відповідає ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в частині
проведення розрахунків в межах господарської операції в
будь-якій іншій формі ніж грошова, тобто застосування нульової
ставки ПДВ є правомірною а донарахування та стягнення ПДВ в
сумі 502936 грн. 47 коп., фінансових санкцій в розмірі 502963
грн. 47 коп. не відповідає вимогам чинного законодавства.
Донарахування позивачу податку на прибуток з суми доходів
нерезидентів є обґрунтованим.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.10.2001 /судді Л.Лотоцька, О.Євстигнєєв, І.Тищик/ рішення
суду по цій справі змінено, донарахування та стягнення податку
на додану вартість в сумі 502963 грн. 47 коп. , застосування
фінансових санкцій в розмірі 502963 грн. 47 коп. визнано таким,
що відповідає чинному законодавству, оскільки операція по обміну
векселями є бартерною операцією.
ВАТ “Кіровоградобленерго” просить постанову Дніпропетровського
апеляційного суду по цій справі скасувати, рішення суду залишити
без зміни, так як позивач не був повідомлений про час і місце
розгляду справи після оголошення перерви у судовому засіданні
згідно ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; будь-які господарські
операції, які передбачають передачу прав на електроенергію за
компенсацію в цілях оподаткування ПДВ є продажем електроенергії
та оподаткування за ставкою 0%, договори укладені між позивачем
та сільгосппідприємствами передбачають грошову форму
розрахунків, об'єднання кількох господарських операцій,
здійснених на підставі різних угод в єдину операцію є
безпідставним. Згідно ст. 3 Закону України “Про ПДВ”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції міни цінних паперів не є об'єктом
оподаткування, а отже на них не поширюється дія ст. 12 Указу
президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
.
Вищий господарський суд України вивчив матеріали справи, доводи
сторін та встановив наступне.
Позивачем здійснювалась поставка електроенергії з оплатою
коштами згідно платіжних доручень, згодом споживачі передали
емітовані ВАТ “Кіровоградобленерго” векселі за спожиту
електроенергію, надалі позивачем була придбана
сільгосппродукція, за яку позивач розрахувався векселями. В
подальшому сторони обмінялись векселями.
Отже мали місце три господарські самостійні операції, в той час
як ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено проведення розрахунків в межах однієї
господарської операції, договору.
Операція з використанням векселів не є бартерною
/товарообмінною/, оскільки вексель є одним із видів цінних
паперів. Цей статус за векселем закріплено Законом від 18.06.91
№ 1202-ХІІ “Про цінні папери та фондову біржу”. Зазначений Закон
визначає векселі як грошові документи та передбачає, що передача
права за ними іншим особам є можливою з передачею самого цінного
паперу. Отже, застосування позивачем нульової ставки ПДВ згідно
п.п. 6.2.5 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є
правомірним.
Згідно з підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про ПДВ”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з випуску
/емісії/ розміщення та продажу за кошти цінних паперів, що
випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності; обміну
одних цінних паперів на інші цінні папери.
Відповідно до п. 6 Інструкції № 7 НБУ “Про безготівкові
розрахунки в господарському обороті України, що затверджене
постановою правління НБУ від 02.08.96 № 204 вексель є
розрахунковим документом.
Матеріалами справи встановлено, що позивач отримав векселі в
оплату за поставлену електроенергію і в свою чергу передав їх в
розрахунок за отриману продукцію.
Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бартер є господарською
операцією, яка передбачає проведення розрахунків за товари у
будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких
не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості товарів. Погашення векселів свідчить, що
розрахунки відбулися, а отже погашені векселі згідно п. 1.6
ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не охоплюється поняттям товару.
Виходячи з викладеного Вищий господарський суд констатує, що
апеляційний суд необґрунтовано застосував ст. 12 Указу
Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
від
07.08.98 № 857/98, не врахував, що встановлення податків, інших
елементів податкових баз здійснюється виключно на підставі
законів про оподаткування, безпідставно об'єднав непов'язані між
собою господарські угоди для цілей визнання їх бартерною угодою
/лист Вищого арбітражного суду України від 22.09.2000
№ 01-8/156/; не врахував, що об'єктом оподаткування не можуть
бути операції з міни векселів, які видані за надані послуги,
виконані роботи, та згодом погашені.
Дія ст. 12 Указу Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
не поширюється на операції, які не є об'єктом
оподаткування.
Одночасно мало місце недотримання норм процесуального
законодавства, не повідомлення позивача про час, на який
оголошена перерва згідно ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що є
підставою для скасування рішення суду згідно ст. 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ПОСТАНОВИЛИ:
1.Касаційну скаргу ВАТ “Кіровоградобленерго” задовольнити.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 22.10.2001
у справі № 05-01/1860/9-232 скасувати
3.Рішення арбітражного суду Кіровоградської області від
24.05.2001 по цій справі залишити без зміни.
4.Вважати такою, що втратила силу ухвала від 03.01.2002 про
зупинення виконання постанови суду.
5.Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляд у
касаційній інстанції віднести на відповідача.
Доручити господарському суду Кіровоградської області видати
наказ згідно ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.