Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ТОВ "Вета Лтд" на рішення арбітражного суду Вінницької області від 22.05.2001 у справі за позовом ВАТ "ПМК асоціації "Вінницяцукор" до ВАТ "Вета Лтд" про визнання недійсною угоди.

Арбітражний суд Вінницької області рішенням від 22.05.2001 позов задовольнив, визнавши недійсним договір купівлі-продажу від 27.02.2001 N 01 майна боржника - ВАТ "Гайсинський цукровий завод" як цілісного майнового комплексу в процедурі санації, в порядку статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та повернув сторони в початковий стан.

Рішення мотивовано такими доводами. Відповідно до змісту статті 2 Договору купівлі-продажу майна боржника вартість майнового комплексу - ВАТ "Гайсинський цукровий завод" повинна сплачуватись у відповідності з погодженим графіком платежів в період до 31.12.2001, що суперечить Плану санації цього підприємства, затвердженому рішенням засідання комітету кредиторів від 10.01.2000 (протокол N 3). Згідно з пунктом 3 цього плану відновлення платоспроможності боржника повинно відбуватись до 01.06.2001.

Це положення договору порушує вимоги Закону (2343-12) щодо термінів санації (стаття 17 Закону).

Договір також передбачає (пункт 3.1) перехід права власності на цілісний майновий комплекс в триденний термін з дня його підписання, що суперечить пункту 3 статті 18 Закону, згідно з яким інвестор набуває права власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації.

Передбачені планом санації зобов'язання інвестором не виконані.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Вета Лтд" просить скасувати рішення арбітражного суду Вінницької області як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, заявило клопотання про відновлення йому процесуального строку на оскарження рішення суду з підстав, що викладені в клопотанні.

Заявник вважає, що суд помилково протиставляє договір купівлі-продажу ВАТ "Гайсинський цукровий завод" від 22.05.2001 N 01 як цілісного майнового комплексу, плану санації цього підприємства, оскільки цей договір укладено відповідно до статті 224 ЦК (1540-06) , а санація припинена достроково на підставі мирової угоди, яку затверджено ухвалою арбітражного суду Вінницької області від 03.04.2001 у справі N 400/5-293 з припиненням провадження у справі про банкрутство; стверджує про відсутність порушень з його боку статті 17, пункту 3 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) при укладенні спірної угоди; посилається на порушення судом пункту 3 частини першої статті 63, пункту 5 частини першої статті 81 АПК (1798-12) , тобто прийняття до провадження позовної заяви за відсутності доказів, які підтверджують викладені в ній обставини.

Судова колегія, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет їх юридичної оцінки арбітражним судом Вінницької області, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного рішення арбітражного суду виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 111-7 ГПК (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області у даній справі встановлено, що 27.02.2001 між ВАТ "Гайсинський цукровий завод" та ТОВ "Вета Лтд" був укладений договір купівліпродажу майна боржника (ВАТ "Гайсинський цукровий завод") як цілісного майнового комплексу в процедурі санації. Договір укладався відповідно до протоколу N 4 засідання комітету кредиторів ВАТ "Гайсинський цукровий завод" від 23.02.2001, який надавав керуючому санацією П. повноваження підписати цей договір на умовах, передбачених планом санації, з відстрочкою платежу з урахуванням положень цього плану.

План санації ВАТ "Гайсинський цукровий завод" (пункт 3) передбачає відновлення платоспроможності боржника у строк до 01.06.2001 за умови виконання плану санації та укладення мирової угоди.

Відповідно до умов пункту 2 спірного договору остаточний термін розрахунків, тобто відновлення платоспроможності боржника, визначений 31.12.2001, що суперечить плану санації та порушує пункт 1 статті 17 Закону (2343-12) стосовно її строків.

Пункт 3 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачає, що інвестори набувають право власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Арбітражним судом встановлено факт невідповідності умов вказаного договору вимогам Закону (2343-12) , оскільки згідно з договором право власності на майно переходить до покупця в триденний термін з дня його підписання.

Порушення арбітражним судом норм процесуального законодавства, на які посилається скаржник, матеріалами справи не підтверджується.

З огляду на наведене судова колегія дійшла висновку про відсутність порушення судом норм матеріального та процесуального права у прийнятті рішення.

Процесуальний строк на подання касаційної скарги підлягає відновленню з підстав, що викладені в клопотанні скаржника.

Витрати по держмиту підлягають покладенню на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" (2539-14) , статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК (1798-12) , суд П О С Т А Н О В И В:

1. Відновити ТОВ "Вета Лтд" процесуальний строк на подання касаційної скарги.

2. Рішення арбітражного суду Вінницької області від 22.05.2001 у даній справі залишити без змін.

3. Витрати по держмиту покласти на ТОВ "Вета Лтд".