ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2002 Справа N 02-2/607
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючий,
за участю СемчукаВ.В.,Черкащенко М.М
представників не з’явились
розглянувши Приватного підприємства “Оаза-маркет”
касаційну скаргу
на ухвалу від 10.09.2001
господарського суду Тернопільської області
у справі № 02-2/607
за позовом Приватного підприємства “Оаза-маркет'
до Приватного підприємця Савочкіна В.Г.
Про стягнення 2009,47грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Оаза-маркет” (далі за текстом ПП
“Оаза-маркет“) звернулось в господарський суд Тернопільської
області з заявою про зміну способу виконання визнаної боржником
(підприємцем Савочкіним В.Г.) претензії від 21.08.2001р. про
стягнення на користь позивача 2009,47грн.боргу за рахунок майна
боржника.
Ухвалою від 10.09.2001р. господарський суд Тернопільської
області (суддя Кропивна Л.Г.) відмовив у прийнятті
вищезазначеної заяви, на підставі п. 1 ст. 62 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, посилаючись на те,
що зміна способу виконання визнаної боржником претензії не
входить до компетенції господарського суду; неоплачені в строк
платіжні вимоги, акцептовані платником, підлягають виконанню
через Державну виконавчу службу.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Тернопільської
області ПП “Оаза-маркет” звернулось з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України,в якій просить скасувати
ухвалу господарського суду Тернопільської області від
10.09.2001р., передати справу на новий розгляд вважаючи, що
ухвала прийнята всупереч нормам Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та чинного законодавства. В
обґрунтування своїх вимог ПП “Оаза-маркет” посилається на
ст. 121 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 2.7. Інформаційного листа Вищого
арбітражного суду України № 01-8/665 від 07.06.2001р.
Одночасно ПП “Оаза-маркет” звернулось з клопотанням про
поновлення строку для подачі касаційної скарги. Вищий
господарський суд України ухвалою від 29.12.2001р. відновив
строк подання касаційної скарги.
Колегія суддів,перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарським судом Тернопільської області,
дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, а
скарга задоволенню з таких підстав.
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка в свою чергу кореспондується із ст. ЗЗ Закону
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, господарському суду який
видав виконавчий документ надано право при наявності обставин,
що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за
заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи
його заступника або за своєю ініціативою, у десятиденний строк
розглянути це питання у судовому засіданні з викликом сторін,
прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно
від обставин справи, відстрочити або розстрочити виконання
рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх
виконання. Тобто обов'язковою умовою розгляду питання про зміну
способу виконання - є наявність виконавчого документу виданого
господарським судом.
Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
виконавчим документом, на підставі якого проводиться
виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, є
наказ виданий відповідним господарським судом. Як правомірно
зазначено в ухвалі господарського суду Тернопільської області,
до компетенції господарського суду відноситься зміна способу
виконання лише прийнятого ним рішення, ухвали, постанови.
Безпідставним є посилання скаржника на п. 2.7.Інформаційного
листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/665 від
07.06.2001р. в якому зазначено про те, що звернення стягнення на
майно боржника у випадку відсутності коштів на його банківському
рахунку можливе у порядку статті 121 АПК як зміна способу та
порядку виконання рішення арбітражного суду, а також у разі
неможливості безспірного стягнення боргу за визнаною претензією
через відсутність коштів на рахунку боржника.
Тобто у разі коли боржник визнав претензію, але у нього відсутні
відповідні кошти, кредитор не позбавлений права звернутися до
господарського суду з позовом про звернення стягнення на майно
боржника. Сам факт визнання претензії в даному випадку є
визначальним, в той час як способом задоволення вимог кредитора
- є звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином господарський суд Тернопільської області правомірно
відмовив ПП “Оаза-маркет” у прийнятті позовної заяви, як такої,
що не підлягає розгляду в господарських судах України.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду
України встановила, що при прийнятті ухвали суд не порушив норм
процесуального та матеріального права, підстав для скасування
ухвали немає.
Керуючись ст.ст. 107,111-5,111-7,111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Тернопільської області від
10.09.2001р. у справі № 02-2/607 залишити без змін, а касаційну
скаргу ПП “Оаза-маркет” -без задоволення.