ВИЩИЙ господарський СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2002 Справа N 20-7/006
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю “Фірма “Волен” та Севастопольської міської
організації товариства сприяння обороні України на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
01.10.2001 року
у справі № 20-7/006 господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
“Волен”
до відповідача Севастопольської міської організації товариства
сприяння
обороні України
третя особа ТОВ “Компанія “ВВ”
про стягнення 209000грн.
за участю представників:
ТОВ “Фірма “Волен” – Протасова Р.М. за дов. № 17 від
15.01.2002р.;
Севастопольська міська організація товариства сприяння обороні
України – Пархоменко В.С. – голова; Карпенко Г.О. за дов. № 23
від 17.12.2001р.; Горун Н.М. за дов. № 22 від 17.12.2001р.;
ТОВ “Компанія “ВВ”- Давиденко В.П. за дов.№ 1 від 18.01.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Волен”
звернулася до арбітражного суду м. Севастополя з позовом про
стягнення з Севастопольської міської організації товариства
сприяння обороні України 9000грн. в рахунок відшкодування
понесених витрат на покращення орендованого майна (т.1 а.с.2-4).
До вирішення даного спору по суті, позивачем збільшено розмір
позовних вимог до 209000грн. (а.с.24).
Ухвалою від 20.04.2001р. до участі у справі в якості третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом
залучено ТОВ “Компанія “ВВ” (т.2 а.с.81).
Рішенням арбітражного суду м. Севастополя від 30.05.2001р.
заявлені вимоги задоволені частково, з Севастопольської міської
організації товариства сприяння обороні України на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю “Волен” стягнуто
120449,50грн. (1т а.с.147-148).
Приймаючи рішення у справі, суд виходив з того, що:
- укладеним сторонами договором передбачена реконструкція
об’єкта оренди;
- здійснені покращення позивачем орендованого майна,
узгоджені з орендодавцем – відповідачем у справі;
- згідно висновку судово-будівельної експертизи сума витрат,
понесених позивачем у зв’язку з покращенням орендованого майна,
складає 120449,50грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.10.2001р. рішення арбітражного суду м. Севастополя від
30.05.2001р. змінено, позов задоволено частково у сумі
44459грн., в іншій частині – у позові відмовлено. При цьому, суд
апеляційної інстанції виходив з того, що:
- бокс та прохідна мототреку, які збудовані позивачем, не є
об’єктом оренди, тому понесені у зв’язку з їх будівництвом
витрати, не підлягають відшкодуванню;
- розмір понесених витрат судово-будівельною експертизою
визначений з застосуванням індексу зміни вартості підрядних
робіт за 1 квартал 2000р., однак роботи по реконструкції
завершені ще в травні 1997р.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Волен”
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить змінити винесену у справі постанову,
задовольнивши вимоги у сумі 209000грн. Оспорюючи законність
винесених у справі судових актів, скаржник в поданій скарзі
зазначає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи винесене у
справі рішення і відмовляючи у задоволенні позову частково:
- помилково визначив, що витрати на будівництво боксу та
прохідної не підлягають відшкодуванню, оскільки об’єктом оренди
є цілісний майновий комплекс, а не окремі будівлі, а будівництво
нових об’єктів передбачено в рамках проекту реконструкції
комплексу в культурно-оздоровчий комплекс та узгоджено проектно-
кошторисною документацією;
- не застосувавши ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
передбачає обов’язок боржника, який прострочив виконання
грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу
з урахуванням індексу інфляції, суд помилково не взяв до уваги
висновок судово-будівельної експертизи, яка визначила розмір
понесених витрат з урахуванням індексу зміни вартості підрядних
робіт.
Севастопольська міська організація товариства сприяння обороні
України в поданій касаційній скарзі, оспорюючи законність
прийнятих у справі судових актів, просить Вищий господарський
суд України постанову від 01.10.2001р. Севастопольського
апеляційного господарського суду скасувати, прийнявши рішення
про відмову у позові. Так, скаржник посилається на те, що
в підтвердження понесених витрат, судом прийнято неналежні
докази, внаслідок чого винесено незаконне рішення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
необхідним касаційні скарги задовольнити частково з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 272 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі проведеного
з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна, наймач має
право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних
витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.
03.02.1993р. між Севастопольською міською організацією
товариства сприяння обороні України та ТОВ “Фірма “Волен”
укладено договір № 31, який за своєю правовою природою є
договором майнового найму (т.1 а.с.54-56). Об’єктом майнового
найму є учбово-спортивний комплекс, мототрек з мотобольним
полем, гаревими доріжками, трибунами для глядачів, павільйонами,
які знаходяться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське
шосе,4.
Згідно акту приймання-здачі спортивної споруди від 03.02.1993р.,
визначене договором майно передано відповідачем позивачу
(а.с.57).
Відповідно до умов договору, сторони визначили, що відшкодування
орендодателем - Севастопольською міською організацією товариства
сприяння обороні України, після закінчення строку оренди,
вартості невіддільних поліпшень орендованого майна, які зроблені
за рахунок власних коштів орендаря – ТОВ “Фірма “Волен”,
відбувається у порядку, визначеному ч. 2 та ч. 3 ст. 30 Закону
України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”
( 2269-12 ) (2269-12)
, тобто орендодавець зобов’язаний відшкодувати
орендарю понесені ним затрати (п. 2.6 договору).
30.05.1998р. вказаний договір розірвано за угодою сторін
(а.с.58). Об’єкт майнового найму передано позивачем відповідачу
відповідно до акту прийому-передачі від 01.06.98р. (т.1
а.с.112).
В період дії договору, ТОВ “Фірма “Волен”, з дозволу відповідача
та за узгодженим з ним кошторисом (а.с.88,92-94,101-104,107-
110), проведені наступні поліпшення орендованого майна, які
передані орендодавцю: збудовано прохідну з методичними
кабінетами; проведено реконструкцію підземного туалету в
тренажерний зал з котельнею; збудовано бокс мототреку для
зберігання техніки.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що бокс та прохідна
мототреку не є об’єктами оренди помилковий, оскільки, відповідно
до п. 1.5 договору, майно надавалось позивачу для експлуатації і
реконструкції у спортивний культурно-оздоровчий центр з
розширенням сфери послуг, а будівництво боксу та прохідної, як
встановлено судом, узгоджено з відповідачем і здійснено на
виконання цього пункту.
Згідно висновку будівельно-технічної експертизи, проведеної
відповідно до ухвали суду від 07.03.2000р., позивачем понесені
витрати на вказані поліпшення орендованого майна в сумі
120449,50грн. (а.с.64-68).
Судом вірно не взято до уваги висновок ПП “Консалтингова фірма
“Едвайс”, посилаючись на який позивач просить стягнути на його
користь з відповідача 209000грн., оскільки орендар має право
вимагати відшкодування лише фактичних витрат, понесених ним у
зв’язку з поліпшенням орендованого майна, яке проведено за
згодою орендодавця, а не ринкової вартості невіддільних
поліпшень. Предметом ж проведеного дослідження, як вбачається з
матеріалів дослідження, є – визначення ринкової вартості
збудованих приміщень та виконаних робіт з реконструкції
При визначені понесених затрат, при проведенні судової
будівельно-технічної експертизи, застосований індекс зміни
вартості підрядних робіт за 1 квартал 2000р.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про
неможливість застосування індексу в зв’язку з тим, що роботи
закінчені в травні 1997р., не застосувавши ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, яка підлягала застосуванню в даному випадку.
Так, відповідач не виконав зобов’язання по відшкодуванню
понесених затрат на поліпшення орендованого майна, яке виникло,
відповідно до п. 2.5 укладеного договору, ще у 1998р.
Відповідно до ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора, зобов'язаний, зокрема, сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення.
Таким чином, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 01.10.2001р. підлягає скасуванню, як
така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а
рішення арбітражного суду м. Севастополя від 30.05.2001р -
залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Волен” та Севастопольської міської організації
товариства сприяння обороні України задовольнити частково.
2.
3. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 01.10.2001р. скасувати, залишивши в силі рішення
арбітражного суду м. Севастополя від 30.05.2001р.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.`