818/87/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні особі одноразової грошової допомоги, оформленої протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, зобов'язання вирішити питання щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги - 27.12.2022 Прийняття

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ) у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (975-2013-п) (далі - Порядок №975), у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 для видання наказу про виплату такої допомоги;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, йому вперше з 11.09.2008 встановлено третю групу інвалідності. При цьому, одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати у зв`язку з встановленням III групи інвалідності позивачеві не призначалися і не виплачувалися. За результатами повторного огляду МСЕК позивачеві встановлено II групу інвалідності з 27.07.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у зв`язку з чим він звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Проте, рішенням комісії Міністерства оборони України від 24.11.2017 №121 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, а зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України, та прийнято нову в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР з 04.05.1983 по 10.06.1985 та приймав участь в бойових діях в Республіці Афганістан з 23.12.1983 по 19.10.1984 у складі військової частини НОМЕР_1 .

З 08.08.1984 по 29.08.1984 позивач перебував на лікуванні у військово-польовому госпіталі в/ч пп НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 з діагнозом: мінно-вибухова травма (струс головного мозку середнього ступеню важкості), що підтверджуються військовим квитком, архівною довідкою архіву військово-медичних документів військово-медичного музею МО РФ від 07.06.2006.

З 11.09.2008 позивачеві встановлено III групу інвалідності (первинно) внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби.

Згідно довідки МСЕК серії 12ААА № 666154 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 27.07.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 №121 позивачеві відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, а зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого частково погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що право на одноразову грошову допомогу військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

Задовольняючи апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до останнього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач в позовній заяві не вказує, які саме протиправні дії або бездіяльність комісаріатом було допущено. Крім того зазначає, що зобов`язання відповідача -2 повторно направити документи з висновком до Міністерства оборони України є безпідставним, оскільки в даному випадку існує необхідність повторного перегляду раніше надісланих документів, що були предметом дослідження та прийняття оскаржуваного рішення.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилося Міністерство оборони України та подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині залишення без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що оскільки позивачеві другу групу інвалідності встановлено у 2017 році, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент її встановлення, а саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VІІІ від 06.12.2016 (1774-19) , яка діє з 01.01.2017, та Порядку № 975. При цьому, важливою умовою для правильного тлумачення правових норм статті 16 Закону № 2011-XII є розуміння видів військової служби, оскільки до моменту набрання чинності Закону № 1774- VІІІ (1774-19) , право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби. Законом № 1774- VІІІ (1774-19) звужено коло осіб, які мають право на безстрокове отримання одноразової допомоги, шляхом встановлення окремого порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової військової служби.

Зокрема, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, при виконанні обов`язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

Позивачеві інвалідність встановлена значно пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, хоча і внаслідок виконання обов`язків військової служби, а відтак у нього відсутнє право на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог п. 6 ст.16 Закону та Порядку № 975.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, встановлену з 27.07.2017.

Так, пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

До моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 (1774-19) (далі - Закон № 1774-VIII (1774-19) ) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

У постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

"З 01 січня 2017 року для військовослужбовців строкової військової служби встановлений окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, протягом якого в разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги. Такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або встановлюється не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що відбулися в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає".

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

ІІ група інвалідності встановлена позивачеві з 27.07.2017, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби. Тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:

" '…' пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.

Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно".

Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справах №240/10153/19, №1.380.2019.006957 та у розглядуваній справі є подібними, оскільки виникли за однакового правового регулювання та стосуються правильності застосування пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII у правовідносинах щодо обмеження права особи з інвалідністю на отримання ОГД дворічним терміном у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.

Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, Суд звертає увагу на те, що первинно інвалідність ІІІ групи встановлена з 11.09.2008, а зміна групи на ІІ відбулась з 27.07.2017. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині залишення його без змін з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 зупинено виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №818/87/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що рішення судів, виконання яких було зупинено ухвалою Верховного Суду до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, підлягають скасуванню, то підстави для поновлення їх виконання відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356, 375 України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року скасувати.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в частині залишення без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі №0640/4207/18 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформленого пунктом 50 протоколу № 121 від 24.11.2017; зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (975-2013-п) , у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 для видання наказу про виплату такої допомоги відмовити.