ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2002 Справа N 2/221
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.,
Добролюбової Т.В., Хандуріна М.І.
за участю
представників
сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача Бурянчик О.І
розглянувши у відкри матеріали касаційної скарги Державної
тому судовому податкової інспекції у Приморському
засіданні районі м. Маріуполя
Про перегляд у касаційному порядку постанови від 22.10.01
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 2/221 господарського суду Донецької
обл.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Ас-тон Трейдінг Маріуполь“
до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Маріуполя
Про стягнення 1223845 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Донецької області (суддя Величко Н.Л.)
прийнято рішення від 14.08.01 про задоволення позовних вимог
Товариства з обмеженою відповідальністю “Астон Трейдінг
Маріуполь” і повернення з Державного бюджету України
заборгованості з податку на додану вартість в сумі 228509 грн.
за деклараціями за листопад, грудень 2000 року та січень, лютий
2001 року і стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя на
користь позивача 1700 грн. витрат по сплаті державного мита.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
22.10.01 рішення господарського суду Донецької області від
14.08.01 у справі № 2/221 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарсько
го суду, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій просить
рішення та постанову суду скасувати, посилаючись на те, що сума
відшкодування ПДВ не погоджена з державною податковою
адміністрацією в Донецькій області, не отримано результатів
зустрічних перевірок контрагентів позивача за господарськими
договорами, в підтвердження сум ПДВ і що відшкодовуватись
повинні тільки надмірно сплачені податки, а не нараховані.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши представника
відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з
наступних підстав.
Згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість
за листопад, грудень 2000 р. та січень, лютий 2001 р. позивача
сума податкового кредиту перевищила суму податкового
зобов'язання на 1228509 грн., така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету протягом місяця наступного
після подачі декларації. Таким чином, сума заборгованості
становила суму 1228509 грн., яка не сплачена і підлягала
відшкодуванню позивачу.
Згідно з п. 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із змінами і доповненнями у разі,
коли по результатам звітного періоду сума різниці між загальною
сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем
товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою
податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України
протягом місяця наступного за звітним періодом.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової
декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого
строку, вважаються податковою заборгованістю.
Сума бюджетної заборгованості, яка стягнута рішенням суду від
14.08.01, визнається і Державною податковою інспекцією, про що
свідчать дані акту звірки розрахунків по податку на додану
вартість станом на 03.08.01 (а.с. 38).
Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними.
З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
22.10.01 залишити без зміни.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Маріуполя залишити без задоволення.