ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2002 року Справа N 1/4/605
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Хандуріна
М.І.
за участю представників Позивача – Сівкова Ю.С.дов№
сторін 36\1-2002; представник
розглянувши у відкритому відповідача не прибув до
судовому засіданні в м. судового засідання
Києві Приватного підприємства
касаційну скаргу “Гедеон” м. Запоріжжя
На постанову Від 15.10.2001 № 02-5/9-7/7
Дніпропетровського
апеляційного господарського
суду
за позовом Приватного підприємства
“Гедеон” м. Запоріжжя
до Державної податкової інспекції
в Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя
про визнання недійсним рішення ДПІ в Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя від 20.03.2001 № 73/23-221-24512974
Приватним підприємством “Гедеон” 6.04.2001 року заявлений позов
про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 20.03.2001 № 73/23-
221-24512974, яким позивачеві донараховано 117600 грн. податку
на прибуток та 35280 грн. санкцій за його несплату; 417 грн.
податку на додану вартість і 417 грн. фінансових санкцій з ПДВ.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем відповідно до
вимог підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
правомірно віднесено до
складу валових витрат суми безнадійної заборгованості загалом на
суму 392000 грн., які підтверджені документально.
Коригування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість за наявності податкових накладних, виписаних при
товарообмінних /бартерних/ операціях здійснено підприємством у
відповідності з положеннями підпункту 7.5.3 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2001
(що прийняте суддею Проценко Е.А.) позовні вимоги про визнання
недійсним оспорюваного рішення податкової служби задоволені в
повному обсязі. Рішення господарського суду мотивоване тим, що
позивач відповідно до вимог підпункту 5.2.8 статті 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відніс до складу валових витрат суми дебіторської
заборгованості, за якими сплинув строк позовної давності.
Правомірність здійснення позивачем коригування податкового
зобов'язання по ПДВ відповідно до вимог підпункту 7.5.3 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
доведена наявністю документально підтверджених бартерних
відносин між позивачем та ВАТ “Укркомункомплект”, ЗАТ
“Запоріжмеблі”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.10.2001 року рішення господарського суду Запорізької
області змінено, оспорюване рішення ДПІ визнано недійсним в
частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість
та застосування фінансових санкцій з ПДВ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено з огляду на те, що
позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суми
дебіторської заборгованості, які виникли до 1.07.1997року на
підставі підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та без
надання доказів вжиття передбачених чинним законодавством,
зокрема підпунктом 12.1 названого Закону, заходів до стягнення
зазначеної дебіторської заборгованості.
Перевірку рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової
інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, здійснила
судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського
суду у складі: головуючої Лотоцької Л.О., та суддів Євстигнєєва
О.С. і Тищик І.В.
Приватне підприємство “Гедеон”, не погоджуючись з
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у
даній справі, звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про її перегляд в касаційному порядку, і
просить згадану постанову скасувати, а рішення господарського
суду Запорізької області від 9.07.2001, яким позовні вимоги
задоволені в повному обсязі, залишити без змін.
При цьому ПП “Гедеон” посилається на невірне, на думку касатора,
застосування судом приписів Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки підпунктом 5.2.8
статті 5 згаданого Закону визначено, “що до складу валових
витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що
не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні
заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного
наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився
строк позовної давності”. Однак суд, при вирішенні справи
обмежився лише положеннями її першої частини, не приймаючи до
уваги другу, у якій зазначено, що до складу валових витрат
відносяться суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк
позовної давності. Касатор звертає увагу на визначення
безнадійної заборгованості, зазначене у підпункті 1.2.5 статті 1
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме: безнадійна заборгованість це і
заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної
давності.
Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя надіслало відзив на касаційну скаргу ПП “Гедеон” в
якому просить залишити постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.10.2001 без змін з тих підстав, що
оскільки дебіторська заборгованість позивача виникла в період до
набуття чинності Закону України “Про внесення змін до Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 01.07.1997, застосування приписів згаданого Закону є
неправомірним з огляду на вимоги підпункту 22.1 статті 22., крім
того підприємством не здійснено заходів щодо стягнення
дебіторської заборгованості.
Справа розглядається за відсутності представника відповідача,
який належно повідомлений про час і місце розгляду справи. У
судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.01.2002.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представника позивача, який підтримав доводи касаційної скарги,
заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В, Вищий господарський
суд України відзначає наступне.
Приватним підприємством “Гедеон” до складу валових витрат у
другому кварталі 2000 року віднесена дебіторська заборгованість
на суму 392 тисячі гривень зі спливом строку позовної давності.
Названа дебіторська заборгованість виникла за угодами 1997 року,
її погашення, за згаданими угодами, обумовлено строком березень
- травень цього ж року. Факт наявності дебіторської
заборгованості підтверджений актом перевірки, іншими матеріалами
справи і не заперечується відповідачем.
Поняття валових витрат та їх складові визначені статтею 5 Закону
України “ Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як сума будь – яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості
компенсації вартості товарів, що придбаваються таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності. Зокрема згідно припису підпункту 5.2.8 названої
статті до складу валових витрат включаються суми безнадійної
заборгованості в частині, що не була віднесена до валових
витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких
боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми
заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної
давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ
норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 згаданого
Закону.
Поширення наведених обмежень саме на банки і фінансові установи
кореспондуються і з приписом підпункту 12.3.12 пункту 12.3
статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якого у разі коли всі заходи
щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком
визначеним пунктом 12.3 цієї статті, не призвели до позитивного
наслідку, банки та небанківські фінансові установи відносять на
валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована
за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї
статті.
До фінансових небанківських установ віднесені установи, які
входять до складу фінансової системи країни. Це юридичні особи,
що проводять одну або кілька операцій, які можуть виконуватись
банками, за винятком залучення вкладів. Зі статуту приватного
підприємства “Гедеон” та довідки про включення цього
підприємства до єдиного державного реєстру підприємств / на 55-
62 аркуші другого тому справи / не вбачається належність ПП
”Гедеон” до небанківських фінансових установ.
Пунктом 12.1 статті Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регулюється порядок врегулювання
сумнівної, безнадійної заборгованості саме / виключно / в межах
строку позовної давності. У той час, як визначення безнадійної
заборгованості, як заборгованості по зобов'язаннях, за якою
минув строк позовної давності / тобто стягнення якої
унеможливлене спливом строку / визначене приписом частини другої
підпункту 1.25 статті 1 Закону України “ Про оподаткування
прибутку підприємств “, серед інших безнадійних заборгованостей,
стягнення яких неможливе за іншими ознаками, ще в межах терміну
позовної давності.
Таким чином судом першої інстанції вірно застосований припис
підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України “ Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
згідно якого
до валових витрат відноситься сумнівна, безнадійна
заборгованість яка безнадійна до стягнення у межах строку
позовної давності / за переліченими Законом ознаками/ і
безнадійна, через сплив строку позовної давності.
Саме з цих підстав визнається помилковим посилання у постанові
апеляційного суду на приписи пункту 22.12 статі 22 названого
Закону, оскільки названим приписом зазначено, що норми пункту
12.1 цього Закону не поширюються на заборгованість, що виникла у
зв'язку із затримкою в оплаті товарів, проданих до набрання
чинності цим Законом.
Тобто наведені норми і відповідно приписи пунктів 22.1 та 22.2
статті 22 безпідставно застосовані до розглянутого спору з
огляду на те, що позивачем на розрахунки з бюджетом у 2000 році
віднесена безнадійна заборгованість, яка стала такою через сплив
строку позовної давності.
Наведені обставини справи свідчать про помилковість висновків
апеляційного суду щодо визнання рішення податкової служби про
нарахування позивачеві податку на прибуток та санкцій за його
несплату, прийнятим у відповідності з приписами чинного
законодавства. В цій частині до постанови апеляційного суду
вносяться зміни, а касаційна скарга підлягає задоволенню.
Щодо визнання недійсним рішення податкової служби про зменшення
від'ємного значення податку на додану вартість та застосування
фінансових санкцій на суму 417 гривень то в цій частині
постанова апеляційного суду не оскаржена сторонами, відповідає
законові і залишається без змін з мотивів наведених у постанові.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 77, 108, 111-5,
111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.10.2001 року № 02-5/9-7/7 / 1/4/605 / змінити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 9.07.2001
року у справі № 1/4/605 залишити без змін.
Головуючий М.В.Михайлюк.
Судді Т.В.Добролюбова.
М.І.Хандурін.