ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 17.01.2002 Справа N 1/4/605
Щодо віднесення до складу валових витрат суми
безнадійної заборгованості
(Витяг)
Приватним підприємством 6 квітня 2001 року заявлено позов про
визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в <...>
районі м. Запоріжжя від 20.03.2001 р. N 73/23-221-24512974, яким
позивачеві донараховано 117600 грн. податку на прибуток та 35280
грн. санкції за його несплату; 417 грн. податку на додану вартість
і 417 грн. фінансових санкцій з ПДВ.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем, відповідно до
вимог підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, правомірно віднесено до
складу валових витрат суми безнадійної заборгованості загалом на
суму 392000 грн., яку підтверджено документально.
Коригування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість за наявності податкових накладних, виписаних при
товарообмінних (бартерних) операціях, здійснено підприємством
відповідно до положень підпункту 7.5.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
09.07.2001 р. позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного
рішення податкової служби задоволено в повному обсязі.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач,
відповідно до вимог підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відніс до
складу валових витрат суми дебіторської заборгованості, за якими
минув строк позовної давності. Правомірність здійснення позивачем
коригування податкового зобов'язання з ПДВ, відповідно до вимог
підпункту 7.5.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, доведена наявністю документально
підтверджених бартерних відносин між позивачем та ВАТ
"Укркомункомплект", ЗАТ "Запоріжмеблі".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15 жовтня 2001 року рішення господарського суду
Запорізької області змінено, оспорюване рішення ДПІ визнано
недійсним у частині від'ємного значення податку на додану вартість
та застосування фінансових санкцій з ПДВ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено з огляду на те,
що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суми
дебіторської заборгованості, які виникли до 1 липня 1997 року на
підставі підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та не надав
доказів вжиття передбачених чинним законодавством, зокрема
підпунктом 12.1 зазначеного Закону, заходів щодо стягнення
зазначеної дебіторської заборгованості.
Перевірку рішення за апеляційною скаргою Державної податкової
інспекції в <...> районі м. Запоріжжя здійснила судова колегія
Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Приватне підприємство <...>, не погоджуючись з постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у цій справі,
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про перегляд у касаційному порядку і просить зазначену
постанову скасувати, а рішення господарського суду Запорізької
області від 09.07.2001 р., яким позовні вимоги задоволено в
повному обсязі, залишити без змін.
При цьому ПП посилається на неправильне, на думку касатора,
застосування судом приписів Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки підпунктом 5.2.8
статті 5 зазначеного Закону визначено, "що до складу валових
витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що
не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи
щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а
також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної
давності". Однак суд при вирішенні справи обмежився лише
положеннями її першої частини, не беручи до уваги другу в якій
зазначено, що до складу валових витрат належать суми
заборгованості, щодо яких закінчився строк позовної давності.
Касатор звертає увагу на визначення безнадійної
заборгованості, зазначене в підпункті 1.25 статті 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме:
безнадійна заборгованість - це й заборгованість за зобов'язаннями,
за якою минув строк позовної давності.
Державна податкова інспекція в <...> районі м. Запоріжжя
надіслала відзив на касаційну скаргу ПП, в якому просить залишити
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.10.2001 р. без змін з тих підстав, що, оскільки дебіторська
заборгованість позивача виникла в період до набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 01.07.97 р.,
застосування приписів зазначеного Закону є неправомірним з огляду
на вимоги підпункту 22.1 статті 22, крім того, підприємством не
вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.
Справа розглядається за відсутності представника відповідача,
якого належно повідомлено про час і місце розгляду справи. У
судовому засіданні оголошувалась перерва до 31 січня 2002 р.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представника позивача, який підтримав доводи касаційної скарги,
заслухавши доповідь судді, Вищий господарський суд України
зазначає таке.
Приватним підприємством <...> до складу валових витрат у
другому кварталі 2000 року віднесена дебіторська заборгованість на
суму 392 тисячі гривень зі спливом строку позовної давності.
Названа дебіторська заборгованість виникла за угодами 1997 року,
її погашення за згаданими угодами застережене строком березень -
травень цього ж року. Факт наявності дебіторської заборгованості
підтверджено актом перевірки, іншими матеріалами справи і не
заперечується відповідачем.
Наведені обставини справи свідчать про помилковість висновків
апеляційного суду щодо визнання рішення податкової служби про
нарахування позивачеві податку на прибуток та санкцій за його
несплату, прийнятим відповідно до приписів чинного законодавства.
В цій частині до постанови апеляційного суду вносяться зміни, а
касаційна скарга підлягає задоволенню.
Щодо визнання недійсним рішення податкової служби про
зменшення від'ємного значення податку на додану вартість та
застосування фінансових санкцій на суму 417 гривень, то в цій
частині постанова апеляційного суду, не оскаржена сторонами,
відповідає закону і залишається без змін з мотивів, наведених у
постанові.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 77, 108, 111-5,
111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15 жовтня 2001 року N 02-5/9-7/7/1/4/605 змінити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 9 липня
2001 року у справі N 1/4/605 залишити без змін.