ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2002                                     Справа N Н12/93

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого          Черногуза Ф.Ф.,

суддів               Невдашенко Л.П. ,

                     Перепічая В.С.,

розглянувши          приватного підприємства “Ваннер”

касаційну скаргу

на рішення           від 28.08.01

Дніпропетровського господарського суду

у справі             № Н12/93

за позовом           ПП “Ваннер”

до                   Житлово-будівельного кооперативу № 27

Про   визнання права на користування нежилим приміщенням

                       В С Т А Н О В И В:

У  липні 2001 р. ПП “Ваннер” заявило позов про визнання право на

користування нежилим вбудованим приміщенням площею  46,5  м2  на

першому   поверсі  будинку  №  23  по  проспекту   Трубників   в

м. Нікополь згідно договору оренди від 15.05.97. В доповненні до

позовної заяви від 20.08.01 позивач просить усунути перешкоди  у

користуванні вказаним нежилим приміщенням.

Рішенням  від  28.08.01 (суддя Жукова Л.В.) в позові  відмовлено

тому,  що  дія  договору оренди була встановлена на невизначений

строк  і після повідомлення відповідача про відмову від договору

зазначений договір згідно ст. 260 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         припинив

дію.

В  касаційній  скарзі  порушено питання про  скасування  рішення

господарського  суду  від 28.08.01 і передачу  справи  на  новий

розгляд.

ПП “Ваннер” вважає, що господарський суд, постановивши рішення у

справі  неправильного  застосував норми матеріального  права,  а

саме  норми  глави  25 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , яким  врегульовано

правовідносини майнового найму. Крім того, посилається на те, що

господарський  суд  прийняв  рішення,  що  стосується   прав   і

обов'язків суборендатора.

Також    зазначає,   що   господарський   суд   порушив    норми

господарського процесуального кодексу.

Заслухавши  доповідь судді Вищого господарського  суду  України,

пояснення  представників сторін та перевіривши матеріали  справи

на  предмет  їх юридичної оцінки при прийнятті рішення,  колегія

суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.  Між

житлово-будівельним  кооперативом  №  27  (орендодавець)  та  ПП

“Ваннер”   (орендар)  15.05.97  був  укладений  договір   оренди

нежитлового приміщення площею 46,5 м2 на першому поверсі будинку

№ 23 по пр.Трубників строком з 15.05.97 по 30.04.98. Пунктом 5.3

договору  оренди  передбачено, що якщо за місяць  до  закінчення

строку  дії  договору ні одна із сторін письмово  не  повідомила

іншу  сторону про відсутність наміру співробітничати  на  умовах

цього  договору, строк дії договору продовжується на  один  рік.

Тобто  дія  договору продовжилась до.04.1999 р. Після закінчення

строку  дії  договору орендар за згодою орендодавця користувався

приміщенням,  це  означає, що дія договору була  встановлена  на

невизначений   строк.  На  таких  умовах  сторони  співпрацювали

до.04.2001 р.

Повідомлення   про  відмову  від  договору  оренди  орендодавець

направив орендарю у квітні 2001 р.

За таких обставин висновки господарського суду Дніпропетровської

області  про  те,  що  укладений між  сторонами  договір  оренди

припинив  дію, відповідає нормам чинного законодавства,  зокрема

ст. 260 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Враховуючи   наведене   та  керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,

111-9—111-11   Господарського  процесуального  кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

28.08.01 у справі № Н12/93 залишити без змін, а касаційну скаргу

— без задоволення.

Головуючий Ф.Черногуз

Судді      Л.Невдашенко

           В.Перепічай