ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N А 28/26
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза
суддів : Невдашенко Л.П.
Переп?чая B.C.
розглянувши у відкритому державного п?дприємства
судовому засіданні касаційну "Придн?провський завод
скаргу кольорових
на постанову метал?в"
Дніпропетровського в?д 7.11.2001р.
апеляційного господарського
суду
у справі А 28/26
за позовом державного п?дприємства
"Придн?провський завод
кольорових
метал?в"
до ДП? у м. Дн?продзержинську
про визнання р?шення частково нед?йсним
ВСТАНОВИВ:
В травні 2001 року державне підприємство "Придніпровський завод
кольорових металів" пред'явило в арбітражному суді позов до ДПІ
у м. Дніпродзержинську про визнання рішення недійсним.
Позивач вказав, що за результатами перевірки підприємства з
питань правильності сплати податків, відповідачем на підставі
акта перевірки від 19.03.2001р. № 23-108 було винесено рішення №
23-108/250815310/4858/10 від 30.03.2001р. про застосування до
нього, позивача, зокрема, фінансових санкцій по податку на
додану вартість у розмірі 43858 грн.
Посилаючись на те, що підприємство не одержало відшкодування ПДВ
з державного бюджету, просив задовольнити позов.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
26.06.2001р. (суддя Сизько І.А.) позов задоволено : рішення
відповідача в частині застосування фінансових санкцій по податку
на додану вартість у розмірі 43858 грн. визнано недійсним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 7.11.2001р.( судді Лисенко О.М.- головуючий, Джихур О.В.,
Белінська В.О.), рішення суду від 26.06.2001р. скасовано і у
задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що Закон України
"Про податок на додану вартість" не ставить застосування
фінансових санкцій у залежність від факту отримання платником
податку суми бюджетного відшкодування.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції і залишити рішення першої інстанції без
змін, посилаючись на те, що апеляційний суд при ухваленні
постанови неправильно застосував норми матеріального права, а
також порушив норми процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Перепічая B.C., пояснення
представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як передбачено ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до підп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника
податку органом державної податкової служби суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За приписом підп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 наведеного Закону суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкового
зобов'язання, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
протягом звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду.
Як встановлено судом з боку позивача було завищення суми бюджет
ного відшкодування ПДВ у розмірі 43858 грн.
За таких обставин, неправомірне віднесення позивачем до
податкового кредиту зазначеної суми, призвело до заниження
податку на додану вартість.
Згідно п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану
вартість" платники податку несуть відповідальність за
достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до
бюджету відповідно до законодавства України.
При цьому зазначений Закон не ставить застосування фінансових
санкцій у залежність від факту отримання платником податку суми
бюджетного відшкодування.
Оскільки ж статтею 10 Закону України "Про податок на додану
вартість" не передбачений конкретний розмір фінансових санкцій
за заниження податку на додану вартість, тобто за порушення
якого припустився позивач, державна податкова інспекція
обгрунтовано застосувала до позивача фінансові санкції на
підставі пункту 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні ( в редакції, яка діяла на період перевірки
позивача), з чим підставне погодився і суд апеляційної
інстанції.
Не доведено касатором і порушення судом апеляційної інстанції
норм процесуального права.
Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги і призначення її до
розгляду відповідає вимогам ст. 98 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
:
містить дату і час розгляду справи, а також дані місця
знаходження суду апеляційної інстанції.
Таким чином, позивач належним чином був повідомлений про час і
місце засідання суду.
При цьому, виходячи з того, що в судовому засіданні апеляційної
інстанції прийняв участь представник відповідача, відповідає
вимогам ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і оголошення судом
перерви при розгляді даної справи, так як відкладення справи з
винесенням про це ухвали, за обставин визначених цією
статтею, обов'язкове лише при нез'явленні в засідання
представників обох сторін.
Та ж обставина, що ухвала суду про призначення до розгляду апеля
ційної скарги приймалась одним складом суду, а постанова по суті
її розгляду - іншим, не є підставою для скасування прийнятого
судом рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровський завод
кольорових металів" залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
7.11.2001р. без змін.