ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N А13/49
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. — головуючого,
Божок В.С.,
Дроботової Т.Б.
за участю представників сторін:
відповідача: Пивовар І.І. — дов. 15.01.02;
позивача: Андрейків В.С. — дор. 14.01.02 № 1;
Литвиненко С.М. — голова правління
розглянувши в Орджонікідзевської об'єднаної державної
засіданні касаційну податкової інспекції
скаргу
на постанову від 29.10.01
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № А13/49 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Апостолівська Агропромтехніка”
До Орджонікідзевської об'єднаної державної
податкової інспекції
Про визнання недійсним рішення Орджонікідзевської ОДПІ
№ 91-200/03569446- я від 25.05.01
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Апостолівська Агропромтехніка” звернулось з позовом про
визнання недійсним рішення Орджонікідзевської ОДПІ № 91-
260/03569446-91 від 25.05.01 (прийнятого на підставі акта
перевірки від 17.05.01 за період з 01.12.00 по 01.04.01) про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та
пені за порушення податкового законодавства, згідно якого
позивачу донарахований податок на прибуток в сумі 94320 грн.,
податок на додану вартість в сумі 93221 грн., збір до
Інноваційного Фонду України в сумі 4730 грн. та застосовані
штрафні санкції по ПДВ у сумі 23305 грн., по податку на прибуток
в сумі 14148 грн., у зв'язку з виявленням порушення п. 4.1.6 ст.
4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Підставою для прийняття відповідачем є невключення до валового
доходу, отриманого на підставі договорів позики, вартості майна
на загальну суму 473058 грн. зі строком його повернення
позикодавцю не пізніше 31.12.04, що призвело до заниження сум
об'єкта оподаткування, податком на прибуток (473058 грн.)
податку на прибуток (94320 грн.) у результаті чого був
донарахований податок на додану вартість, а також збір до
Державного інноваційного фонду.
Позивач вважає, що суми, отриманої ним позики не є доходом
підприємства і не повинні включатись до складу валових доходів
платника податків.
Арбітражний суд Дніпропетровської області рішенням від 24.07.01
(суддя Джихур О.В.) позовні вимоги задовольнив повністю. Рішення
Орджонікідзевської ОДПІ № 91-260/0356946-91 від 25.05.01 визнано
недійсним повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що отримане позивачем у
відповідності зі ст. 374 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майно, яке протягом терміну дії договору перебувало у його
власності, не збільшило його доходу, оскільки одночасно
збільшило його власні зобов'язання, у зв'язку з необхідністю
здійснення операцій по поверненню позиченого майна.
Таким чином, під час одержання позики сума власного капіталу
позивача не збільшилась, як не збільшився і його валовий доход,
отже у відповідача не було підстав для донарахування податку на
прибуток.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді
Лотоцька Л.О. — головуюча, І.В.Тищик, О.С.Євстигнєєв) переглянув
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
24.07.01 в апеляційному порядку і постановою від 29.10.01
залишив його без змін з тих самих підстав.
Орджонікідзевська ОДПІ подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на прийняту постанову від 29.10.01,
просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права. У касаційній скарзі
Орджонікідзевська ОДПІ вказує на те, що відповідно до вимог
податкового законодавства, операції по наданню товарів у позику
мають всі ознаки продажу товарів, вартість яких при передачі
повинна оподатковуватися податком на прибуток і податком на
додану вартість та враховуватись при нарахуванні збору до
інноваційного фонду.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму
валових витрат платника податку та суму амортизаційних
відрахувань.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий
доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду
в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за її межами.
Визначення терміну “доходи” містить пункт 3 Положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові
результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 31.03.99 № 87 ( z0391-99 ) (z0391-99)
, відповідно до якого доходами є
збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного
капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Власним капіталом, згідно з названим Положенням, є частина в
активах підприємства, що залишається після вирахування його
зобов'язань.
Статтею 374 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій
стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління)
гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або
рівну кількість речей того ж роду і якості. У результаті
отримання позики зобов'язання зростають на суму, до дорівнює
сумі позики, тобто сума власного капіталу позичальника не
зростає.
З зазначених вище обставин колегія суддів вважає, що
Дніпропетровський апеляційний господарський суд обґрунтовано
дійшов висновку, що сам факт отримання товарно-матеріальних
цінностей за договором позики не може свідчити про отримання
прибутку в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки таке джерело надходження
майна має своїм наслідком виконання боргового зобов'язання.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.10.01 у справі № А13/49 залишити без змін, а касаційну
скаргу Орджонікідзевської ОДПІ — без задоволення.
Головуючий Т.Новікова
Судді В.Божок
Т.Дроботова