ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N 5-126-249б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Перепічая В.С.
розглянувши каса- ВАТ “Державний експортно-імпортний банк
ційну скаргу України” в особі філії і м. Чернівці
на постанову від 27.01.2001
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 5-126-249б
за заявою Ліквідаційної комісії малого приватного
підприємства “Луна“
до Чернівецького відділення відкритого
акціонерного товариства “Державний експортно
-імпортний банк України“
про визнання недійсним договору
В судовому засіданні взяв участь представник ВАТ “Державний
експортно-імпортний банк України” - Волошина Т.Б.
В С Т А Н О В И В:
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
27.09.2001 залишено без змін постанову голови Чернівецького
арбітражного суду від 26.06.2001 про перевірку в порядку нагляду
ухвали цього ж суду від 17.05.2001.
Зазначеною постановою залишено без змін ухвалу суду від
17.05.2001 про визнання недійсним договору поручительства від
01.12.98 № 16 що був укладений між ВКФ “Колос”, МПП “Луна” та
Чернівецьким відділенням державного експортно-імпортного банку
України.
Апеляційна інстанція мотивувала постанову тим, що реалізація
майна боржником МПП “Луна” відбулася по договору поручительства,
який був укладений 01.12.98, за день до визнання боржника
банкрутом.
Про те, що стосовно МП “Луна” порушено провадження у справі про
банкрутство, учасникам цього договору було достовірно відомо.
Рішення про визнання недійсним договору поручительства винесено
відповідно до статті 15 Закону України “Про банкрутство”
( 2343-12 ) (2343-12)
, відмічає суд.
Оскаржуючи постанову Львівського апеляційного господарського
суду, скаржник просить її скасувати та прийняти нове рішення,
посилаючись на те, що визнаючи недійсним договір поруки суд не
врахував норми Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
та п. 38
Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від
18.11.97 “Про деякі питання практики застосування Закону України
“Про банкрутство” ( 2343-12 ) (2343-12)
, яким встановлено, “якщо момент
звернення стягнення на заставлене боржником майно наступив після
порушення справи про банкрутство, але до початку ліквідаційної
процедури зазначене стягнення має здійснюватися відповідно до
вимог ст.ст. 20-23 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
.
У конкретній ситуації реалізація предмету застави мала місце до
винесення постанови про банкрутство, тим паче, до початку роботи
ліквідаційної комісії. А у який термін це відбулося - за день,
два чи більше - правового значення немає.
Заслухавши учасників судового процесу, обговоривши доводи каса
ційної скарги та перевіривши юридичну оцінку встановлених судом
фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Виробничо-комерційна фірма “Колос ЛТД”, мале приватне
підприємство “Луна” та Державний експортно-імпортний банк
(Чернівецьке відділення) 01.12.98 уклали договір поручительства,
за яким фірма “Колос ЛТД” виступає як поручитель МП “Луна” та за
згодою Державного експортно-імпортного банку направляє кошти в
сумі 57492 грн. 82 коп. на погашення простроченої заборгованості
по позиці та відсоткам, що одержана МПП “Луна” за договором № 72
від 23.10.97.
Ліквідаційна комісія, що створена на виконання постанови суду
про визнання МПП “Луна” банкрутом, аналізуючи
фінансово-господарську діяльність цього підприємства встановила,
що МПП “Луна” 01.12.98 по накладній № 248 відпустило ВКФ “Колос”
горілчані вироби на суму 57492 грн. 82 коп. ВКФ “Колос”
здійснила оплату за отриманий товар не його продавцю МПП “Луна”,
а за платіжними дорученнями № 1931 від 30.12.98 та № 1932 від
31.12.98 перерахувала кошти на рахунки Укрексімбанку, зазначивши
в графі “призначення платежу” - “за горілку згідно накладної
№ 248 від 01.12.98 та договору-поруки № 16 від 01.12.98”.
Ухвалою арбітражного суду від 27.07.98 щодо малого приватного
підприємства “Луна” порушено справу про банкрутство.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про банкрутство”
( 2343-12 ) (2343-12)
арбітражний суд може визнати недійсною будь-яку
угоду боржника щодо продажу майна чи прийняття останнім на себе
зобов'язань протягом одного року до початку провадження у справі
про банкрутство, якщо боржник на момент укладання угоди вже був
фактично неплатоспроможним.
Договір поруки укладено боржником у процедурі банкрутства, тобто
в період його фактичної неплатоспроможності. За цією угодою
майно, яке мало бути включеним до ліквідаційної маси,
реалізовано, а виручені від продажу кошти розподілені між всіма
кредиторами, було вилучено на користь одного кредитора та в
обхід інших кредиторів.
Посилання скаржника на те, що за спірною угодою здійснювалася ре
алізація заставленого майна не відповідає дійсності, оскільки на
виконання позичальником договору про надання кредиту укладено
договір застави майна від 02.12.97 предметом якого є озима
пшениця, ярий ячмінь, насіння соняшнику.
Договір застави майна укладений МПП “Луна” з “Укрексімбанком”
27.11.98, предметом якого є горілчані вироби, рішенням
арбітражного суду визнано недійсним, оскільки цей договір
укладено після порушення стосовно МПП “Луна” справи про
банкрутство, тобто тоді коли підприємство вже було фактично
неплатоспроможним.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 111-9, 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Державний експортно-імпортний банк
України” в особі Чернівецької філії залишити без задоволення,
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.01.2001 у справі № 5-126-249б - без змін.