ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2002                                  Справа N 4/64-01

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого          Черногуза Ф.Ф.,

суддів               Невдашенко Л.П. ,

                     Перепічая B.C.,

розглянувши          Регіонального відділення Фонду державного

                     майна

касаційну скаргу України по Донецькій області

на постанову         від 07.11.01

Донецького апеляційного господарського суду

у справі             № 4/64-01

за позовом           ТОВ “Донецький центр індивідуального

                     продажу“

до                   Регіонального відділення Фонду державного

                     майна України по Донецькій області

про   стягнення 8005,32 грн.

Рішенням  від 17.09.01 (суддя Запорощенко М.Д.) позов задоволене

частково,  оскільки розмір реально понесених позивачем  збитків,

виходячи  з  суми пені, яка була нарахована станом  на  11.04.01

становила 7877,93 грн.

Колегія  суддів  Донецького  апеляційного  господарського   суду

здійснила  перевірку  рішення  суду  в  апеляційному  порядку  у

зв'язку  з  апеляційною  скаргою РВ ФДМУ  в  Донецькій  області,

постановою від 07.11.01 залишила рішення суду без змін.

В  касаційній  скарзі порушено питання про скасування  постанови

Донецького  апеляційного  господарського  суду  від  07.11.01  і

рішення господарського суду Донецької області від 17.09.01.

Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України  та

перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки  при

прийнятті  постанови,  колегія суддів  вважає,  що  підстав  для

задоволення касаційної скарги немає.

Позивач  надав  відповідачу послуги з організації підготовки  до

приватизації  та продажу об'єктів незавершеного будівництва.  За

умовами  договору від 03.09.99 відповідач зобов'язався  оплатити

надані  послуги  протягом  5-ти  днів  з  моменту  перерахування

коштів, що поступили від продажу об'єкту.

Відповідач  зобов'язання  по  оплаті наданих позивачем послуг не

виконав.

Вимоги  позивача  про стягнення з відповідача заборгованості  за

надані за угодою від 03.09.99 послуги в сумі 145364,30 грн. були

задоволені  рішенням  арбітражного суду  Донецької  області  від

09.01.01 по справі № 35/103.

Факти, встановлені рішенням арбітражного суду у справі № 35/103,

мають  преюдиційне  значення для цього  господарського  спору  і

згідно  ст.  35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не підлягають  доведенню

знову.

На   рахунок  позивача  сума  заборгованості  за  рішенням  суду

відповідач перерахував 11.04.01.

За  прострочення податкових платежів позивач з вини  відповідача

перерахував до бюджету пеню. Пеня з сум недоїмки нарахована  ДПІ

у  Ворошиловсь-кому районі м. Донецька з розрахунку 120%  річних

від  облікової ставки НБУ та суми недоїмки, обчисленої за кожний

день  прострочення платежу, станом на 11.04.01 становить 7877,93

грн.

Вимоги  позивача являють собою вимогу про відшкодування завданих

йому  з  вини відповідача збитків у вигляді понесених витрат  по

сплаті пені до бюджету.

За  невиконання  або неналежне виконання зобов'язання  боржником

він,  на вимогу кредитора, зобов'язаний відшкодувати кредиторові

завдані цим збитки.

Оскільки відповідно до ст. 209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         відсутність

вини   доводиться  стороною,  яка  порушила  зобов'язання,   суд

обґрунтовано виходив з того, що відповідач у випадку  невизнання

позову  з  мотиву  відсутності вини  зобов'язаний  довести  свої

заперечення.

Відповідно  до  ст.  111-7 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна

інстанція, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення  на

підставі   встановлених  фактичних  обставин  справи,  перевіряє

застосування  судом  норм матеріального і процесуального  права,

тобто діє виключно в рамках юридичної оцінки обставин справи.

При  цьому  касаційна інстанція не має права  встановлювати  або

вважати  доведеними обставини, що не були встановлені у  рішенні

або  постанові  господарського суду чи  відхилені  господарським

судом,  вирішувати  питання  про достовірність  того  чи  іншого

доказу,  про  перевагу  одних доказів над іншими,  збирати  нові

докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи   наведене   та  керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,

111-9—111-11   Господарського  процесуального  кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від

07.11.01  №  4/64-01  у  справі № 35/326 залишити  без  змін,  а

касаційну скаргу — без задоволення.