ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N 17/363
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.,
Невдашенко Л.П. ,
Перепічая B.C.,
розглянувши каса ВАТ “Запорізький завод феросплавів
ційну скаргу
на постанову від 14.08.2001
у справі № 17/363
Донецького апеляційного господарського суду
за позовом ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча“
до Донецької залізниці та
ВАТ “Запорізький завод феросплавів“
Про стягнення 1042 грн. 14 коп.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2000 року ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча” звернувся в арбітражний суд Донецької області з
позовом до Донецької залізниці та ВАТ “Запорізький завод
феросплавів” про стягнення вартості феросілікомарганцю в сумі
1042 грн. 14 коп. в зв'язку з нестачею його при перевезенні по
залізничній накладній № 49480374.
Рішенням від 13.06.2001 (суддя Шевкова Т.А.) позов задоволено за
рахунок ВАТ “Запорізький завод феросплавів”.
Приймаючи рішення суд виходів з того, що вантаж прибув до позива
ча у справному вагоні був ознак втрати при перевезені.
Донецький апеляційний господарський суд розглянув в судовому
засіданні апеляційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
на рішення арбітражного суду Донецької області від 13.06.2001 і
постановою від 14.08.2001 залишив рішення суду без зміни, а
апеляційну скаргу без задоволення.
У касаційній скарзі порушено питання про скасування рішення від
13.06.2001 арбітражного суду Донецької області і постанови від
14.08.2001Донецького апеляційного господарського суду і
приймаючи нове рішення з мотивів порушення судом норм
матеріального і процесуального права. Також подано клопотання
про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги.
Причину пропуску процесуального строку пояснює поверненням Вищим
господарським судом України касаційної скарги через відсутність
на платіжному дорученні про сплату держмита пункту першої
посадової особи банку. На думку заявника недоліки касаційної
скарги були усунені ним своєчасно і його вина у несвоєчасному
направлені касаційної скарги відсутня. Крім того, просить видати
довідку на повернення держмита перерахованого платіжним
дорученням № 22870 від 21.08.2001 яке ним було неправильно
перераховано до держбюджету.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України
пояснення представників ВАТ “Запорізький завод феросплавів” та
перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки при
винесенні постанови від 14.08.2001 колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються
законом “Про транспорт”, кодексами (статутом) окремих видів
транспорту, іншими актами законодавства України. Законодавство
про залізничний транспорт згідно ст. 3 закону “Про залізничний
транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
складається із закону “Про транспорт”,
цього закону, Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, який
затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів
законодавства України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і
відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,
установ, які користуються залізничним транспортом.
ВАТ “Запорізький завод феросплавів” по залізничній накладній
№ 49480374 у вагоні № 67667220 відвантажив в адресу ВАТ
“Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”
феросілікомарганець вагою 68800 кг. Вантаж завантажено у вагоні
№ 6767220 відправником - ВАТ “Запорізький завод феросплавів”.
Маса вантажу визначено відправником. Про спосіб визначення маси
вантажу відправник зазначив в накладній.
Вантаж на станцію призначення надійшов у непошкодженому вагоні
без ознак втрати під час перевезення.
На станції призначення складено комерційний акт АЕ002682418 від
08.11.99 про нестачу 1100 кг. феросілікомарганецю.
Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перевізник
відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до
перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або
пошкодження сталося не з його вини.
Вирішуючи питання щодо доказів суд врахував інститут
допустимості засобів доказування (ст. 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
) згідно з яким
обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування. Чинним
законодавством, що регулює відносини за договором перевезення
вантажу встановлений перелік документів-доказів, які є підставою
для покладення на перевізника відповідальності за втрату,
псування, пошкодження або нестачу вантажу.
При застосуванні ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
суд виходив з того, що в передбачених в цій статті випадках
залізниця звільняється відповідальності за нестачу вантажу при
перевезенні, коли на станцію призначення вантаж надійшов у
непошкодженому вагоні без ознак втрати вантажу під час
перевезення.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарсько
го суду від 14.08.2001 відповідає нормам матеріального і
процесуального права.
Клопотання про відновлення процесуального строку задовольнити.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Строк подання касаційної скарги відновити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.08.2001 № 3/2-01 у справі № 17/363 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
3. Видати ВАТ “Запорізький завод феросплавів” довідку на
повернення держмита в сумі 25 грн. 50 коп. сплаченого платіжним
дорученням № 22870 від 21.08.2001.