ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N 17/362
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.,
суддів Невдашенко Л.П. ,
Перепічая B.C
розглянувши ВАТ “Запорізький завод феросплавів“
касаційну скаргу
на постанову від 14.08.01
Донецького апеляційного господарського суду
у справі 17/362
за позовом ВАТ “Маріупольський металургійний
комбінат ім. Ілліча“
до Донецької залізниці та ВАТ “Запорізький
завод феросплавів“
Про стягнення 1906,84 грн.
У вересні 2000 р. ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча” звернувся до арбітражного суду Донецької області з
позовом до Донецької залізниці та ВАТ “Запорізький завод
феросплавів” про стягнення вартості феросілі-комарганцю в сумі
1906,84 грн. у зв'язку з нестачею його при перевезенні по
залізничній накладній № 49470083.
Рішенням від 13.06.01 (суддя Т.А.Шевкова) позов задоволене за
рахунок ВАТ “Запорізький завод феросплавів”. Приймаючи рішення,
суд виходив з того, що вантаж прибув до позивача у справному
вагоні без ознак втрати при перевезенні.
Донецький апеляційний господарський суд розглянув у судовому
засіданні апеляційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
на рішення арбітражного суду Донецької області від 13.06.01 і
постановою від 14.08.01 залишив рішення без змін, а апеляційну
скаргу без задоволення.
У касаційній скарзі порушено питання про скасування рішення від
13.06.01 арбітражного суду Донецької області і постанови від
14.08.01 Донецького апеляційного господарського суду і прийняти
нове рішення з мотивів порушення судом норм матеріального і
процесуального права. Також подано клопотання про відновлення
пропущеного строку подання касаційної скарги. Причину пропуску
процесуального строку пояснює поверненням Вищим господарським су
дом України касаційної скарги через відсутність на платіжному
дорученні підпису першої особи банку. На думку заявника,
недоліки касаційної скарги були усунені ним своєчасно і його
вина у невчасному направленні касаційної скарги відсутня. Крім
того, просить видати довідку на повернення держмита,
перерахованого платіжним дорученням № 22883 від 21.08.01, яке
ним було неправильно перераховано до держбюджету.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України,
пояснення представників ВАТ “Запорізький завод феросплавів” та
перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки при
винесенні постанови від 14.08.01, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються
законом “Про транспорт”, кодексами (статутом) окремих видів
транспорту, іншими актами законодавства України.
Законодавство про залізничний транспорт, згідно ст. 3 Закону “
Про залізничний транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, складається з закону
“Про транспорт”, цього закону, Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, який затверджується Кабінетом Міністрів України та
інших актів законодавства України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і
відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,
установ, які користуються залізничним транспортом.
ВАТ “Запорізький завод феросплавів” по залізничній накладній
№ 49470083 у вагоні № 65242224 відвантажив в адресу ВАТ
"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”
феросілікомарганець вагою 69 тон.
Вантаж завантажено у вагон № 65242224 відправником — ВАТ
“Запорізький завод феросплавів”. Маса вантажу визначена
відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник
зазначив в накладній.
Вантаж на станцію призначення надійшов у непошкодженому вагоні
без ознак втрати під час перевезення.
На станції призначення складено комерційний акт АЕ № 002679/415
від 06.11.99 про нестачу 1,5 т феросілікомарганцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перевізник
відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до
перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або
пошкодження сталося не з його вини.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд врахував інститут
допустимості засобів доказування (ст. 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
), згідно з яким
обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування. Чинним
законодавством, що регулює відносини за договором перевезення
вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є
підставою для покладення на перевізника відповідальності за
втрату, нестачу, пошкодження або нестачу вантажу.
При застосуванні ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
суд виходив з того, що в передбачених в цій статті випадках
залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу,
коли на станцію призначення вантаж надійшов у непошкодженому
вагоні без ознак втрати вантажу під час перевезення.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 14.08.01 відповідає нормам матеріального
і процесуального права.
Клопотання про відновлення процесуального строку задовольнити.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Строк подання касаційної скарги відновити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.08.01 № 3/11-01 у справі № 17/322 залишити без змін, а
касаційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” без
задоволення.
3. Видати ВАТ “Запорізький завод феросплавів” довідку на
повернення держмита в сумі 25 грн. 50 коп. , сплаченого
платіжним дорученням № 22883 від 21.08.01.