ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N 1/3/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Мілевського Й.Р.
ЧерноваЄ.В.
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - “Інспекція“)
на рішення і постанову від 03.01.2001 та від 19.04.2001
арбітражного суду Запорізької області
у справі № 1/3/101
за позовом ДП “Пдроелектромонтаж” - Південь-Схід”
(далі-“Підприємство“)
ДО Інспекція
Про визнання недійсним акта
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 03.01.2001
(суддя Гончаренко С.А.) позов задоволене: рішення податкової
інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 15.09.2000
№ 592-23/210-25219099 в частині стягнення з позивача суми
29074,99 грн пені по збору до Державного інноваційного фонду
України визнано недійсним. Рішення суду мотивовано тим, що
чинним законодавством не визначено строки сплати інноваційного
збору, а тому фінансові санкції за його несплату (несвоєчасну
сплату) до Державного інноваційного фонду не можуть
застосовуватись.
Постановою голови арбітражного суду Запорізької області від
19.04.2001 (Федоров І.О.) рішення суду залишено без змін з тих
же підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач (Інспекція) просить
скасувати вказані рішення і постанову арбітражного суду. Як на
підставу своїх вимог скаржник посилається на те, що згідно
Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.97 № 77/97 збір до
Державного інноваційного фонду віднесено до загальнодержавних
обов'язкових платежів. На порушення вимог постанови КМ України
від 18.02.92 № 77 “Підприємство” в строк не пізніше 15 числа
місяця, слідуючого за звітним періодом, не сплатило збір до
Інноваційного фонду, за що “Інспекція” нарахувала пеню.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
арбітражним судом при прийнятті оскаржених рішення і постанови
дійшла висновку, що вони підлягають залишенню без змін, а
касаційна скарга -без задоволення з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 14 Закону України “Про внесення змін до Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.97
№ 77/97 збір до Державного інноваційного фонду включено до
переліку загальнодержавних податків і зборів. Статтями 1,7
вказаного Закону передбачено, що ставки, механізми сплати
податків і зборів не можуть встановлюватись і застосовуватись
іншими Законами України, крім Законів про оподаткування. Це
стосується і Закону України “Про державний бюджет України”.
Аналогічна норма міститься і в Законі України “Про бюджетну
систему” (ст. 28) та Законі України від 14.10.98 “Про порядок
встановлення ставок податків та зборів (обов'язкових платежів),
інших елементів податкових баз, а також пільг по оподаткуванню”
і постанові Верховної Ради України від 24.12.98 “Про
застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в
Україні”.
Законом України “Про основи державної політики у сфері науки і
науково-технічної діяльності” від 01.12.98 № 284 до повноважень
Кабінету Міністрів України не віднесено встановлення порядку
сплати збору до Інноваційного фонду (ст. 27), тому посилання
скаржника (інспекції) на зазначену постанову КМУ від 18.02.92
№ 77, як підставу для застосування до “Підприємства” штрафних
санкцій, правомірно визначено судом неправомірним.
Передбачена Законами України “Про державний бюджет на 1998 рік”
(ст. 29), “Про державний бюджет на 1999 рік” (ст. 15), “Про
державний бюджет на 2000 рік” (ст. 16) обов'язковість сплати до
Інноваційного фонду збору в розмірі 1% від обсягу реалізації без
ПДВ “Підприємством” не заперечується і позовні вимоги в цій
частині не заявлені.
Частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові. Касаційна інстанція вважає юридичну
оцінку, дану Запорізьким арбітражним судом (тепер господарським
судом) обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському ра
йоні м. Запоріжжя на рішення від 03.01.2001 та постанову від
19.04.2001 у справі № 1/3/101 арбітражного суду Запорізької
області залишити без задоволення, а рішення і постанову - без
змін.