Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
суддів
за участю представників:
від позивача - присутні
від відповідача - присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ", м. Київ
на постанову від ХХ.ХХ.2001 арбітражного суду м. Києва у справі №
000
за позовом закритого акціонерного товариства "УУУ", м. Київ (далі
- ЗАТ "УУУ")
до ТОВ "ХХХ",
за участю М-ської районної державної адміністрації м.Києва (далі
М-ська райдержадміністрація м. Києва) - третьої особи на стороні
відповідача без самостійних вимог на предмет спору,
про визнання недійсними: нової редакції установчого договору про
створення та діяльність ТОВ "ХХХ" від ХХ.ХХ.1999, зареєстрованого
М-ською райдержадміністрацією м. Києва ХХ.ХХ.1999, в частині
участі ЗАТ "УУУ" у заснуванні ТОВ "ХХХ"; договору міни від
ХХ.ХХ.1999, за яким ЗАТ "УУУ" передало у власність ТОВ "ХХХ" свою
частку у майні цього підприємства, одержавши взамін 415265 шт.
простих іменних акцій ВАТ "ААА",
ВСТАНОВИВ:
Арбітражний суд м. Києва рішенням від ХХ.ХХ.2001 в частині вимоги
про визнання недійсною нової редакції установчого договору
провадження у справі припинив на підставі пункту 1 частини 1
статті 80 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
в решті вимог позов задовольнив, визнавши договір міни від
ХХ.ХХ.1999 недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Рішення мотивовано такими доводами.
ТОВ "ХХХ" не є належним відповідачем у спорі про визнання
недійсною нової редакції установчого договору від ХХ.ХХ.1999 про
створення та діяльність ТОВ "ХХХ" (в частині участі ЗАТ "УУУ" у
заснуванні цього товариства). До установчого договору про
створення господарського товариства застосовуються загальні норми
цивільного законодавства про угоди та зобов'язання. Сторонами в
установчому договорі виступають особи, які його уклали, а не саме
господарське товариство. Тому й відповідачами у даній справі
повинні бути учасники ТОВ "ХХХ", а не створене ними товариство.
Оскільки учасниками оспорюваного установчого договору є чотири
фізичні особи та одна юридична особа, спір про визнання
установчого договору недійсним за суб'єктним складом його
учасників не підлягає вирішенню в арбітражних судах України.
Вимога про визнання недійсним договору міни від ХХ.ХХ.1999 визнана
судом обґрунтованою, оскільки цей договір не відповідає вимогам
закону, зокрема Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, Відповідно до частини 2
статті 4 цього Закону професійна діяльність на ринку цінних
паперів здійснюється юридичними особами виключно на підставі
ліцензії. Поняття професійної діяльності конкретизовано у Рішенні
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі-ДКЦФР)
від 14.05.1997 № 7 "Про визначення критеріїв професійної
діяльності на ринку цінних паперів" ( vr007312-97 ) (vr007312-97)
, яке визначає
професійну діяльність як придбання юридичними особами внаслідок
цивільно-правових угод цінних паперів та їх похідних, наступне
відчуження цих цінних паперів протягом календарного року після їх
отримання, якщо загальний оборот з обігу (визначений виходячи з
номінальної вартості цінних паперів) за цими угодами перевищує
суму, еквівалентну 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Договір міни від ХХ.ХХ.1999, предметом якого є передача
у власність ЗАТ "УУУ" 415265 штук простих іменних акцій ВАТ "ААА",
укладено протягом року після отримання цих акцій у власність ТОВ
"ХХХ" як внеску учасників до статутного фонду цього товариства
згідно з установчим договором. Сумарна вартість набутих і
відчужених протягом року цінних паперів складає 581371 грн., тобто
більше ніж в три рази перевищує 10000 неоподатковуваних мінімумів
доході громадян. За цих обставин суд дійшов висновку, що в
результаті придбання ТОВ "ХХХ" акцій і наступного їх відчуження
ЗАТ "УУУ" відповідач здійснив професійну діяльність на ринку
цінних паперів без отримання ліцензії, чим порушено вимоги статті
4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
.
За заявою ТОВ "ХХХ" заступник голови арбітражного суду м. Києва
перевірив рішення в порядку нагляду і постановою від ХХ.ХХ.2001
залишив його без зміни з тих самих підстав.
ТОВ "ХХХ" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, в якій не погоджується з рішенням та постановою
арбітражного суду м. Києва в частині задоволення позовної вимоги
про визнання недійсним договору міни від ХХ.ХХ.1999, вважає, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права і на цій
підставі просить рішення та постанову змінити, відмовити у
задоволенні позову у повному обсязі вимог. Касаційна скарга
мотивована такими доводами.
ТОВ "ХХХ" отримало у власність акції ВАТ "ААА" як внесок одного із
засновників (учасників) до статутного фонду ТОВ "ХХХ". Перелік
операцій, які відносяться до професійної діяльності на ринку
цінних паперів, чітко і вичерпно визначено статтею 4 Закону
України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
( 1540-06 ) (1540-06)
. До цього переліку не включена діяльність, пов'язана
із внесенням учасником товариства з обмеженою відповідальністю
своєї частки до статутного фонду акціями іншого емітента. Оскільки
ТОВ "ХХХ" не придбавало акцій за угодою, яка б могла бути
віднесена до професійної діяльності на ринку цінних паперів, суд
неправильно застосував критерії визначення професійної діяльності
на ринку цінних паперів відповідно до Рішення ДКЦФР від 14.05.1997
№ 7 "Про визначення критеріїв професійної діяльності на ринку
цінних паперів" ( vr007312-97 ) (vr007312-97)
. Крім того, згадане Рішення ДКЦФР
від 14.05.1997 № 7 на момент розгляду даної справи було визнано
недійсним рішенням Вищого арбітражного суду України від 04.10.2000
у справі № 5/98 ( v_443800-01 ) (v_443800-01)
.
До початку розгляду справи в касаційній інстанції ТОВ "ХХХ"
заявило клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги,
мотивоване тим, що ухвала про призначення касаційної скарги до
розгляду одержана за день до судового засідання; особа, яка
представляла інтереси ТОВ "УУУ" при розгляді даної справи, в даний
час знаходиться у відрядженні, і не може взяти участь у засіданні
ХХ січня 2002 року. Колегія суддів відхилила це клопотання,
оскільки при призначенні касаційної скарги до розгляду явка
представників сторін не визнавалась обов'язковою, а крім того в
засіданні бере участь директор ТОВ "ХХХ", який є повноважним
представником відповідача відповідно до закону.
У судовому засіданні ТОВ "ХХХ" подало доповнення до касаційної
скарги, в якому наводяться обставини, які не були предметом
розгляду в арбітражному суді м. Києва. На підтвердження цих
обставин додані відповідні документи (переважно це копії рішень
правління ЗАТ "УУУ" та копії рішень зборів учасників ТОВ "ХХХ").
Зважаючи на те, що встановлені статтею 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі перегляду справи в касаційному порядку не дають права
касаційній ін станції збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, колегія суддів не приймає до розгляду доповнення ТОВ "ХХХ"
до касаційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого та пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Як вбачається з позовної заяви ТОВ "ХХХ", вимога про визнання
недійсним договору міни від ХХ.ХХ.1999 пред'явлена ЗАТ "УУУ" з
двох підстав:
1. Автотранспортне підприємство, яким є ЗАТ "ХХХ", являє собою
непорушний комплекс виробництва транспортних послуг, що
складається з автомобільного парку та засобів їх технічного
обслуговування. Внаслідок укладення договору міни від ХХ.ХХ.1999
ЗАТ "УУУ" позбавлено засобів технічного обслуговування своїх
автомобілів (профілакторію, автомийки, складських приміщень);
втрата цих засобів завдала підприємству збитків, пов'язаних з
затратами на технічне обслуговування транспорту, оскільки відтепер
ці послуги за плату надаються відповідачем. Збитки полягають також
в тому, що за даними експертизи ринкова вартість майна ЗАТ "УУУ",
переданого до статутного фонду ТОВ "ХХХ", складає 1135380 грн.,
тоді як ринкова вартість переданого взамін пакету акцій ВАТ "ААА"
складає лише 153648 грн. Посилаючись на ці обставини, позивач
вважає, що оспорюваний договір міни від ХХ.ХХ.1999 суперечить
статутній цілі діяльності ЗАТ "УУУ" - отримання прибутку, і
підлягає визнанню недійсним на підставі статті 50 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
2. В результаті придбання і наступного відчуження ТОВ "ХХХ" акцій
ВАТ "ААА" позивачем здійснена професійна діяльність на ринку
цінних паперів, яка відповідно до вимог частини 2 статті 4 Закону
України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
вимагає наявності ліцензії. Такої ліцензії
відповідач не мав, а тому оспорюваний договір міни від ХХ.ХХ.1999
підлягає визнанню недійсним на підставі статті 48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Як вказувалось вище, арбітражний суд м. Києва визнав договір міни
від ХХ.ХХ.1999 недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, посилаючись на те, що цей договір не
відповідає вимогам частини 2 статті 4 Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
. Отже,
суд погодився з доводами позивача, якими обґрунтовувалась одна з
підстав заявленої вимоги про визнання договору міни недійсним. В
основу мотивувальної частини рішення та постанови арбітражного
суду щодо наявності в діях відповідача ознак професійної
діяльності на ринку цінних паперів покладено Рішення ДКЦФР від
14.05.1997 № 7 "Про визначення критеріїв професійної діяльності на
ринку цінних паперів" ( vr007312-97 ) (vr007312-97)
. Між тим, на момент розгляду
справи цей нормативний акт визнаний недійсним рішенням Вищого
арбітражного суду України від 04.10.2000 у справі № 5/98
( v_443800-01 ) (v_443800-01)
. Таким чином, арбітражним судом допущено
неправильне застосування норм матеріального права.
В рішенні та постанові арбітражного суду м. Києва відсутня
будь-яка оцінка доводів позивача в частині ще однієї підстави
заявленої вимоги про визнання недійсним договору міни від
ХХ.ХХ.1999 - статті 50 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Фактично вимоги позивача в цій частині залишились нерозглянутими,
висновок арбітражного суду відсутній, а тому порушено вимоги
статті 43 Арбітражного (нині Господарського) процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
До матеріалів справи залучена копія рішення арбітражного суду від
ХХ.ХХ.1999 у справі № 001, 002 за позовом АКБ "ТТТ" до ТОВ "ХХХ",
ЗАТ "УУУ", за участю М-ської райдержадміністрації м. Києва, про
визнання недійсним установчого договору про створення та
діяльність ТОВ "ХХХ", визнання недійсним договору міни від
ХХ.ХХ.1999. На це судове рішення посилалося ТОВ "ХХХ" у заяві про
перевірку рішення в порядку нагляду в обґрунтування своїх доводів
про те, що питання відповідності договору міни від ХХ.ХХ.1999
вимогам статті 4 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
вже досліджувалось
арбітражним судом при розгляді іншої справи. Однак, арбітражний
суд залишив ці доводи відповідача поза увагою. Зважаючи на те, що
у справі № 001, 002 вирішувався спір між тими ж сторонами і про
той же предмет, арбітражний суд мав з'ясувати, чи дає рішення у
цій справі підстави для застосування положень частини 2 статті 35
чи пункту 2 частини 1 статті 80 Арбітражного (нині-Господарського)
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при розгляді справи №
000.
Касаційна інстанція вважає, що арбітражний суд м. Києва не дав
належної правової оцінки договору міни від ХХ.ХХ.1999, а саме не
визначив правової природи відносин, що виникли у зв'язку з
укладенням цього договору. За договором міни від ХХ.ХХ.1999 ЗАТ
"УУУ" (продавець) зобов'язалося передати у власність ТОВ "ХХХ"
свою частку у статутному фонді ТОВ "ХХХ" (покупець), а останнє
зобов'язалося прийняти цю частку та передати у власність ЗАТ "УУУ"
415265 штук простих іменних акцій ВАТ "ААА". Статтею 3 цього
договору визначені наслідки відчуження частки для продавця, які
полягають в тому, що з моменту підписання договору міни ЗАТ "УУУ"
втрачає всі права та обов'язки учасника ТОВ "ХХХ", а установчий
договір про створення та діяльність ТОВ "ХХХ" у відношенні до ЗАТ
"УУУ" втрачає чинність. Однак, питання виходу учасника з
господарського товариства, про що фактично йдеться в оспорюваному
за даним позовом договорі міни, відступлення частки (її частини) у
статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, оплата
вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою
відповідальністю регулюються статтями 10, 53, 54 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Арбітражний суд не дав
оцінки відповідності згаданому Закону фактичних відносин, що
виникли з договору міни.
Неправильне застосування норм матеріального права та порушення
норм процесуального права, неповнота встановлення обставин, що
мають значення для справи, є підставою для скасування рішення та
постанови арбітражного суду і передачі справи на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" на рішення від ХХ.ХХ.2001 та постанову
від ХХ.ХХ.2001 арбітражного суду м. Києва у справі № 000
задовольнити частково.
Рішення від ХХ.ХХ.2001 та постанову від ХХ.ХХ.2001 арбітражного
суду м. Києва у справі № 000 скасувати.
Справу передати справу на новий розгляд до господарського суду
м.Києва.