ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.01.2002 Справа N 6/190
м.Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді, суддів, розглянувши касаційну скаргу
багатопрофільного виробничо - запроваджувального акціонерного
товариства "П" на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10 жовтня 2002 року у справі за позовом багатопрофільного
виробничо - запроваджувального акціонерного товариства "П" до
Луганської митниці про визнання недійсним талону відмови і
зобов'язання здійснити митне оформлення вантажу,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2002 року багатопрофільне виробничо - запроваджувальне
акціонерне товариство "П" звернулось до суду з позовом до
Луганської митниці про визнання талону відмови недійсним і
зобов'язання здійснити митне оформлення вантажу.
В позовній заяві вказав, що на підставі його контракту з ЗАТ "ПД"
від 1 квітня 2002 року № 02.04.01 на територію України ввезено
партію гірничобурових пластин.
21 травня 2002 року він звернувся на митний пост КЛ Луганської
митниці з заявою про митне оформлення вантажу. До заяви додав всі
документи, необхідні для проведення цієї процедури, в тому числі
податковий вексель на сплату імпортного ПДВ.
Проте, митниця відмовила у митному оформленні вантажу з видачею
талону відмови. Відмова обумовлена необхідністю надання доказів
ввезення товару за прямою угодою для власних виробничих потреб і
права на відшкодування ПДВ з бюджету за результатами попереднього
звітного періоду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 2 липня 2002
року позов задоволено.
Талон відмови визнано недійсним, а митницю зобов'язано здійснити
митне оформлення вантажу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10
жовтня 2002 року рішення суду скасовано.
В позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення господарського
суду Луганської області, посилаючись на неправильне застосування
Донецьким апеляційним господарським судом п.11.5 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зазначає, що на підставі цієї норми він має право сплатити ПДВ при
митному оформленні вантажу шляхом видачі органу митного контролю
простого векселя на суму податкового зобов'язання.
Вважає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями
порівняно із Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлювати додаткові вимоги
до імпортерів, які мають право видавати податкові векселі.
Тому, на його погляд, відмова в митному оформленні вантажу на
підставі п.9 постанови Кабінету Міністрів України ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
неправомірна.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Кабінет Міністрів України постановою від 1 жовтня 1997 року № 1104
відповідно до делегованих йому повноважень затвердив Порядок
випуску, обігу і погашення векселів, які видаються на суму податку
на додану вартість при ввезенні /пересиланні/ товарів на митну
територію України ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
.
П.4 цього порядку із змінами і доповненнями, внесеними постановою
Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 21
( 21-2002-п ) (21-2002-п)
, встановлено, що податковий вексель може бути видано
лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам: ..., має
право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету за
результатами попереднього звітного періоду, якщо така
заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на день
видачі податкового векселя не погашена; здійснює ввезення товарів
за прямими договорами для власних виробничих потреб.
Як встановлено судом, позивач надав відповідачу простий вексель на
суму ПДВ.
Разом з тим, АТ "П" не пред'явило митному органу докази
відповідності наведеним вимогам Постанови Кабінету Міністрів
України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного
висновку про правомірність відмови в митному оформленні вантажу,
обгрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду і
відмовив в позові.
Твердження позивача про невідповідність постанови Кабінету
Міністрів України в частині вказаних умов вимогам закону і
перевищення компетенції при їх встановленні спростовуються п.11.5
ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким платники податку при ввезенні
/пересиланні/ товарів на митну територію України можуть за власним
бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму
податкового зобов'язання.
Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідність п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів,
які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні
/пересиланні/ товарів на митну територію України ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня
1997 року № 1104 із змінами, внесеними до нього Постановою
Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 21
( 21-2002-п ) (21-2002-п)
, повноваженням Кабінету Міністрів України,
делегованим Верховною Радою України в сфері оподаткування,
підтверджена постановою Київського апеляційного господарського
суду від 21 травня 2002 року у справі за позовом корпорації "НІГ
"І" до Кабінету Міністрів Країни про визнання недійсним акту
нормативного характеру.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції
відповідає вимогам закону, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу багатопрофільного виробничо - запроваджувального
акціонерного товариства "П" залишити без задоволення, а постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2002
року - без зміни.
Головуючий
Судді