ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2002 Справа N 03-45-1-56
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. – головуючого
Дроботової Т.Б.Божок В.С.
за участю представників
сторін :
від Луцького КРК Зосименко Г.Р. - дов. від
22.11.01.
Никифорова М.М. – дов. від
14.01.02 № 97/07
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного
судовому засіданні товариства “Луцький картонно-
касаційну скаргу руберойдовий комбінат”
на постанову від 07.09.2001р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 03/45/1-56.2 господарського
суду Волинської області
за позовом Прокурора Волинської області в
інтересах Волинського
регіонального відділення
Державної інноваційної компанії
До Відкритого акціонерного
товариства “Луцький картонно-
руберойдовий комбінат”
Національної акціонерної
страхової компанії “Оранта”
про стягнення 2085738 грн. інноваційної позики і пені
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.01.2002 р.
Прокурор Волинської області звернувся з позовом в інтересах
Волинського відділення Державного інноваційного фонду про
стягнення з ВАТ “Луцький картонно- руберойдовий комбінат”
основного боргу в сумі 505000 грн. та пені в сумі 505452, 06
грн., з Національної акціонерної страхової компанії “Оранта”
основного боргу в сумі 100000 грн. та пені в сумі 65205, 48 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.07.2001р.
позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з ВАТ
“Луцький картонно- руберойдовий комбінат” на користь Волинського
регіонального відділення Української державної інноваційної
компанії 1505000 грн. інноваційної позики, отриманої по договору
№ 83/КМ9-95 та 252726 грн. пені.
В частині позову про стягнення з НАСК “Оранта” 1055205 грн. 48
коп. відмовлено.
Рішення суду мотивоване наявністю заборгованості по
інноваційному договору № 83/КМ9-95, яку ВАТ “Луцький картонно-
руберойдовий комбінат” визнає повністю, та відсутністю
зобов’язань НАСК “Оранта” перед позивачем, в зв’язку із
закінченням 31.07.98 р. дії договору страхування.
Крім того, на підставі постанови КМУ № 654 від 13.04.2000р. “Про
утворення Української державної інноваційної компанії”
( 654-2000-п ) (654-2000-п)
судом проведено зміну позивача на правонаступника
– Волинське регіональне відділення Української державної
інноваційної компанії.
За апеляційною скаргою ВАТ “Луцький картонно- руберойдовий
комбінат” колегія суддів ( Бобеляк О.М. - головуючий, О.П.
Дубник, Г.В. Орищин) Львівського апеляційного господарського
суду переглянула судове рішення від 13.07.2001 в апеляційному
порядку і постановою від 07.09.2001р. залишила його без змін, з
тих самих підстав.
ВАТ “Луцький картонно- руберойдовий комбінат” подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову від
07.09.2001р. Львівського апеляційного господарського суду,
просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі ВАТ “Луцький картонно- руберойдовий
комбінат” вказує на те, що стороною по справі (позивачем), на
користь якої стягнуті грошові кошти, судом визнана не юридична
особа.
На підставі довідки Волинського обласного управління статистики
№ 12-22/336 а від 01.11.2001р. Волинське регіональне відділення
Української Державної інноваційної компанії утворене згідно з
протоколом правління компанії № 1 від 30.06.2000р. без права
юридичної особи. Із цього випливає, що Волинське регіональне
відділення Української Державної інноваційної компанії не може
бути стороною по справі.
Заявник також вважає, що не може бути стороною у справі і
Українська державна інноваційна компанія, оскільки вона Указом
Президента України від 15.12.1991 року № 1573/99 “Про зміни у
структурі центральних органів виконавчої влади” ( 1573/99 ) (1573/99)
не
визнана правонаступником Державного інноваційного фонду України.
Крім того, заявник посилається на те, що майнова
відповідальність покладена на особу без наявності вини в діях
останньої, оскільки відповідно до ст. 209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка не виконала зобов’язання, або виконала його
неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при
наявності вини крім випадків, передбачених законом або
договором.
У доповненні до касаційної скарги, також зазначено, що ні
господарським судом Волинської області, ні Львівським
апеляційним господарським судом не були прийняті до уваги, та
належним чином оцінені докази стосовно зміни умов інноваційних
договорів. Розпорядженням КМУ від 09.12.1999 р., яким
передбачалось погашення заборгованості коштів за отриманою
інноваційною позикою вже не шляхом повернення грошових коштів, а
шляхом поставки державним книжковим видавництвом виготовленого
політурного картону на 1505 тис. грн. у
рахунок видатків Державного бюджету України на 1999 рік,
передбачених Міносвіти на придбання підручників.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників ВАТ “Луцького КРК”,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
застосування судом норм процесуального права, правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, а рішення та постанова скасуванню
з таких підстав.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в разі вибуття однієї з сторін у спірному
або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні
внаслідок реорганізації підприємства чи організації,
господарський суд здійснює заміну цієї сторони її
правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи 15.03.2000 року прокурором
Волинської області в інтересах Волинського регіонального
відділення Держінофонду України було подано до господарського
суду Волинської області позов про стягнення з ВАТ “Луцький
картонно- руберойдовий комбінат” наданої за інноваційним
договором позики та пені.
Ухвалою суду від 9.04.2000 року на підставі ст. 25 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
( з посиланням на постанову Кабінету
Міністрів України № 654 від 13.04.2000 року “Про утворення
Української державної інноваційної компанії” ( 654-2000-п ) (654-2000-п)
)
судом проведено заміну позивача на правонаступника – Волинське
регіональне відділення Української державної інноваційної
компанії, після чого рішенням господарського суду Волинської
області від 13.07.2001 року постановлено стягнути з ВАТ “Луцький
картонно- руберойдовий комбінат” на користь цього відділення
157726 грн.
Статтями 1,21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що сторонами у судовому процесі
можуть бути тільки юридичні
особи, якою не є Волинське регіональне відділення Української
державної інноваційної компанії, оскільки воно створено без
права юридичної особи, що підтверджується довідкою Волинського
обласного управління статистики № 1390 від 07.07.2000р. ( а.с.
197) п. 1.2 Положенням про Волинське регіональне відділення
Української державної інноваційної компанії .
Таким чином, Волинське регіональне відділення Української
Державної інноваційної компанії не може бути стороною у справі,
у зв’язку з чим п. 2 ухвали від 9.04.2000р. ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
заміни вибулого позивача на його правонаступника підлягає
скасуванню.
Касаційна інстанція також вважає за необхідне зазначити
наступне.
На підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись Законом.
Львівський апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в
апеляційному порядку не звернув уваги на доводи ВАТ “Луцький
КРК” щодо зміни умов інноваційних договорів, на підставі
Розпорядження КМУ від 9.12.1999 № 1363-Р, яким передбачалось
погашення заборгованості комбіната за отриманою інноваційною
позикою вже не шляхом повернення грошових коштів, а шляхом
поставки державним книжковим видавництвам виготовленого
політурного картону на суму 1505 тис. грн. у рахунок видатків
Державного бюджету України на 1999 рік, передбачених Міносвіти
на придбання підручників.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом
Волинської області за клопотанням комбінату, який сподівався на
вирішення питання у порядку, передбаченому розпорядженням,
неодноразово зупинялося провадження у справі.
Однак, при винесенні рішення та перегляду справи в апеляційному
порядку вказане розпорядження до уваги не приймалось, будь-яка
оцінка судами доводів ВАТ “Луцького КРК” з цього приводу у
процесуальних документах відсутня.
Порушення судом вимог статті 43 Господарського процесуального
кодексу щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності призвело
до прийняття необгрунтованого рішення.
Зважаючи на те, що передбачені процесуальним законом межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду, рішення та постанова підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу ВАТ “Луцький картонно- руберойдовий комбінат”
задовольнити частково.
2.Рішення від 13.07.01 року господарського суду Волинської
області та постанову від 07.09.01р. Львівського апеляційного
господарського суду скасувати, справу передати на новий розгляд
до господарського суду Волинської області.
3.Ухвалу від 9.04.2001р. господарського суду Волинської області
скасувати в частині зміни позивача ( п. 2 резолютивної частини
ухвали).
Головуючий Т.Новікова
С у д д і Т.Дроботова
В.Божок