ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2002 Справа N 4/1/154д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю повноважних представників
позивача -
відповідачів - ПП “Арна”- Колодка В.Д.
- ТОВ “Востокпромсервіс”
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства “Арна”
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 1.10.2001 року
У справі № 4/1/154д
за позовом - Державної податкової інспекції в
Гуляйпільському районі Запорізької області
(далі – Інспекція)
до - Приватного підприємства “Арна”, м.
Гуляйполе Запорізької області (далі
Підприємство)
- Товариства з обмеженою відповідальністю
“Востокпромсервіс” Росія (далі –Товариство)
Про визнання недійсним контракту № 15/11 від 25.11.2000 року
(далі - Контракт № 15/11)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 4.05.2001 року (суддя Попова І.А.) арбітражний суд
Запорізької області відмовив в позові Інспекції посилаючись на
те, що Інспекція не вказала закон чи нормативний акт, якому
контракт № 15/11 не відповідає, щоб визнати його недійсним
відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі
– ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Постановою від 1.10.2001 року (судді Лотоцька А.О – головуюча
Тищик І.В., Євстигнеєва О.С.) Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (далі Апеляційний суд) рішення арбітражного
суду скасовано, позов задоволено: контракт № 15/11, укладений
між ПП “Арна” і ТОВ “Востокпромсервіс” визнано недійсним.
Підставою скасування рішення Апеляційний суд вважає роз’яснення
президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №
02-5/111, яке передбачає, що якщо чинне законодавство не
визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах,
пов’язаних з визнанням угод недійсними, для вирішення питання
про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами ст. 2 АПК
України, відповідно до якої позивачем у справі можуть бути
державні та інші органи.
Поданою касаційною скаргою Підприємство просить постанову
апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення, вважаючи,
що при її прийнятті неправильно застосовані норми матеріального
і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
місцевим і апеляційним судами при прийнятті ними рішення і
постанови, та заслухавши пояснення присутнього в засіданні
представника скаржника дійшла висновку, що касаційна скарга
Підприємства підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановою арбітражного суду Запорізької області від 19.08.98 у
справі № 5/3-825 за позовом Інспекції визнано банкрутом
Підприємство та призначені його ліквідатори. Підставою визнання
Підприємства банкрутом була його кредиторська заборгованість
перед бюджетом по сплаті ПДВ на суму 5703 грн.
Ліквідаційна комісія (протокол засідання ліквідаторів від
09.09.98 № 1) встановила такий порядок погашення заборгованості:
“доручити Бальсанко Л.П. (генеральний директор ПП “Арна”)
власними силами (за рахунок проведення операцій по погашенню
заборгованості ПП “Арна”) погасити заборгованість перед
бюджетом”. Підприємство продовжувало здійснювати господарську
діяльність про що свідчить, як стверджує ПП “Арна”, відповідна
бухгалтерська і податкова звітність (в матеріалах справи
відсутня). Підприємство також стверджує, що заборгованість перед
бюджетом у розмірі 5073 грн. ним погашена в лютому 1999 р.,
однак кредитор (позивач) ліквідаційний баланс подав суду з
запізненням і арбітражний суд Запорізької області ухвалу про
його затвердження і припинення провадження у справі № 5/3-825 в
зв’язку з визнанням ПП “Арна” вільним від боргу виніс лише
13.02.2001 р.
Інспекція (позивач) позовні вимоги у цій справі (№ 4/1/154д) про
визнання недійсним контракту № 15/11 від 25.11.2000, укладеного
ПП “Арна” і ТОВ “Востокпромсервіс” на поставку вагонів-думпкарів
обгрунтовує тим, що на момент його укладення за підприємством
рахувалась заборгованість перед бюджетом, воно визнано банкрутом
і невправі було здійснювати підприємницьку діяльність, в т.ч.
укладати угоди. Окрім того, на порушення абз.4 “Положення про
форму “Зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, затв.
наказом Міністерства зовнішніх зв’язків і торгівлі України № 75
від 05.10.95 та зареєстрованого в Мінюсті України за № 376/903
від 09.10.95 контракт підписано лише однією особою (генеральним
директором ПП “Арна”).
Наведені обставини не були предметом всебічного дослідження і
юридичної оцінки, що свідчить про неповноту їх встановлення як
арбітражним судом Запорізької області, так і Дніпровським
апеляційним господарським судом.
Апеляційний суд, надаючи перевагу факту не затвердження
арбітражним судом ліквідбалансу і не припинення провадження у
справі про банкрутство на момент укладення спірної угоди
(контракту) не дослідив факт відсутності (наявності)
заборгованості у товариства перед бюджетом на цей момент і не
дав юридичної оцінки діяльності (бездіяльності) ліквідаційної
комісії на протязі тривалого часу (майже 1,5 року).
Позовна заява Інспекцією подана до арбітражного суду 20.03.2001
(ухвала арбітражного суду про порушення провадження у справі №
4/1/154д винесена 21.03.2001 р.), тобто задовго після погашення
товариством (відповідачем) заборгованості перед бюджетом,
виконання зобов’язань по спірній угоді в натурі та винесення
ухвали арбітражним судом Запорізької області (13.02.2001) про
затвердження ліквідбалансу, визнання ПП “Арна” вільним від
боргів і припинення провадження у справі № 5/3/8825, чому так же
не дана правова оцінка при порушенні провадження і прийнятті
рішення та постанови у справі. Із матеріалів справи не
вбачається в чому суть порушень інтересів держави, охоронюваних
законом.
Частиною 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду. Наведені факти, інші матеріали справи
свідчать про неповноту з’ясованих фактичних обставин справи і не
відповідність їх юридичної оцінки, що в сукупності є підставою
для скасування оскарженої постанови апеляційного суду та рішення
арбітражного суду і передачі справи на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Приватного підприємства “Арна” задовольнити
частково.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.10.2001 і рішення арбітражного суду Запорізької області
від 04.05.2001 у справі № 4/1/154д скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Запорізької
області.
Головуючий В.Овечкін
Судді Й.Мілевський
Є.Чернов