ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
15.01.2002                                Справа N 2-6/4233-2001
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого        В.Овечкіна
                   Є.Чернова
                   Й.Мілевського                   
розглянув          
касаційну скаргу   Кримської регіональної митниці
на постанову       Севастопольського           апеляційного
                   господарського суду у справі № 2-6/4233-2001
                   від 26.09.2001
за позовом         Підприємства “Т.С.П. ”
до                 Кримської регіональної митниці
 
Про   Визнання недійсним акта ненормативного характеру
 
за участю представників:
позивача         Е.Мамутова, А.Джелілов.
відповідача      О.Трясун - пров. юрисконсульт
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  арбітражного  суду  Автономної  Республіки  Крим   від
07.05.2001  (суддя Щепанська О.А.) в задоволенні позовних  вимог
відмовлено.
 
Рішення  суду  мотивовано тими обставинами, що позивачем  підчас
ввезення  товарів  на митну територію України не  було  сплачено
податок на додану вартість, як того вимагає пункт 3.2.1 статті 3
Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду
від  24.09.2001  рішення  від  02.07.2001  у  справі  скасовано,
позовні вимоги задоволене з посиланням на положення статей 2, 11
Закону  України  “Про  ПДВ”  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  статті  6   Указу
президента  “Про  спрощену систему оподаткування”  від  26.08.99
№  746/99,  згідно  яких  суб'єкти малого підприємництва  підчас
ввезення  товарів  на  митну територію  України  не  зобов'язані
сплачувати податок на додану вартість.
 
Кримська  регіональна  митниця просить  постанову  суду  по  цій
справі   скасувати,  у  задоволенні  позовних  вимог   відмовити
оскільки  остання суперечить п. 2.2 ст. 2, ст. 4 Закону  України
“Про  ПДВ”  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , позивача звільнено  від  сплати  ПДВ
виключно при реалізації товару на території України.
 
Вищий  господарський  суд  розглянув  подану  касаційну  скаргу,
вивчив  матеріали  справи,  заслухав  представників  сторін   та
зазначає таке.
 
Відхиляється  клопотання  позивача про зупинення  провадження  у
справі  згідно ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки відсутні
відомості  щодо  розгляду  даної  справи  органом,  що   вирішує
господарські   спори,   або  відповідне  питання   компетентними
органами.
 
Згідно ст. 2.2 ст. 2 Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          від
03.04.97  №  168/97-ВР платником податку є  особа,  яка  ввозить
товари  на  митну територію України або отримує від  нерезидента
роботи  для  їх використання або споживання на митній  території
України, за винятком фізичних осіб не зареєстрованих як платники
податку  в  разі,  коли  такі фізичні  особи  ввозять  товари  в
обсягах, що не підлягають оподаткуванню.
 
Виключень  для  суб'єктів малого підприємництва,  які  сплачують
єдиний  податок вищезазначена норма не містить, зміни до п.  2.2
ст.  2  Закону  України  “Про ПДВ” ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          в  зв'язку  з
прийняттям  Указу  Президента  України  “Про  спрощену   систему
оподаткування,     обліку,    звітності     суб'єктів     малого
підприємництва” №  746/99 від 28..06.99 законодавцем не внесені,
а  отже  ПДВ  при  імпорті товару сплачується платником  єдиного
податку  на  загальних підставах. Згідно  вимог  ст.  11  Закону
України  “Про  ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         зміни до порядку оподаткування
здійснюються шляхом внесення змін до вказаного Закону.
 
Відповідно  до  Класифікатора (додаток № 1 до  наказу  Державної
митної служби України № 40 від 30.01.98) митні платежі включають
ПДВ,  ввізне мито, контроль за сплатою яких покладено  на  митні
органи.
 
Що  стосується  посилання  позивача на  норми  Указу  Президента
України  “Про  внесення  змін до Указу  Президента  України  від
03.07.98  “Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності
суб'єктів  малого  підприємництва”,  то  цими  нормами  позивача
звільнено  від  сплати ПДВ при реалізації  товару  на  території
України,  спрощена  система  оподаткування  згідно  п.  1  Указу
запроваджується  з  урахуванням обсягу  виручки  від  реалізації
продукції.  Виручкою  від реалізації продукції  вважається  сума
фактично   отримана  суб'єктом  підприємницької  діяльності   на
розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу  товарів.
Об'єкти оподаткування в Указі та Законі “Про ПДВ” ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        
є різними.
 
Одночасно   Вищий   господарський  суд   констатує,   що   судом
апеляційної  інстанції помилково не прийнято до уваги  лист  ДПА
України   від  18.05.2001  №   3435/6/16-1215;  від   17.05.2000
№ 6701/7/16-1220-26, лист Державної митної служби від 19.04.2001
№   11/5-19-3075,  Державного  комітету  з  питань  регуляторної
політики та підприємництва від 15.06.2001, які фактично дещо  по
іншому висвітлюють обставини справи, доводи сторін.
 
Апеляційним   судом   не   з'ясовано,   чи   відшкодовано    ПДВ
господарюючому  суб'єкту за рахунок споживачів,  тобто  допущена
неповнота з'ясування обставин справи.
 
Виходячи  з  викладеного, керуючись ст.ст.  107,  111-5,  111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                       П О С Т А Н О В И В
 
1.  Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити
частково.
 
2.  Постанову Севастопольського апеляційного суду від 26.09.2001
у  справі  №  2-6/4233-2001 та всі рішення суду  по  цій  справі
скасувати.
 
3.  Справу  направити  на новий розгляд до  господарського  суду
Автономної Республіки Крим.