ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2002 Справа N 16/590
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
у відкритому засіданні розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Дніпроважпапірмаш” ім. Артема
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 29.10.2001
у справі № 16/590
за позовом ВАТ “Дніпропетровська паперова фабрика“
до ВАТ “Дніпроважпапірмаш” ім. Артема
про спонукання до передачі устаткування
за участю представників
позивача - не з'явився
відповідача - Семенюка Ю.Г. /дов. № 44 від 11.01.02/
Кузнецова А.В. - /дов. № 45 від 11.01.02/
Ясногори І.В. /дов. № 441 від 14.03.01/
15.01.2002 в судовому засіданні за згодою сторони на підставі
ст. 85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судовою колегією було оголошено лише описову та резолютивну
частину постанови.
Розгляд касаційної скарги здійснено в судовому засіданні без
участі представника позивача за наявності доказів отримання
позивачем ухвали про призначення розгляду касаційної скарги від
10.12.2001 /отримано позивачем 27.12.2001/, відзиву на касаційну
скаргу позивачем суду не надіслано.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія Вищого
господарського суду України встановила:
В вересні 2000 року ВАТ “Дніпропетровська паперова фабрика”
звернулось до арбітражного суду Дніпропетровської області з
позовом до ВАТ “Дніпроважпапірмаш” ім. Артема про спонукання до
передачі устаткування на суму 62 985 грн. згідно з п. 4
Протоколу наради з питань розрахунків, підписаного позивачем і
відповідачем 31.07.98р.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
27.11.2000 (суддя Р.М.Бахмат) позов було задоволене. Означеним
рішенням у відповідача на користь позивача було вилучено
устаткування на суму 62 985 грн. за тих підстав, що згідно
Протоколу наради з питань розрахунків від 31.07.1998р. позивачем
був оформлений і переданий відповідачу простий вексель
№ 65305415078206 на суму 62 985 грн. за устаткування (акт
прийому-передачі векселя від 7.08.1998р.). В подальшому
відповідач провів розрахунки цим векселем з ЗАТ “Оптант”, про що
свідчить індосамент на зворотній стороні векселя. Одночасно
судом залишено без розгляду зустрічний позов відповідача про
стягнення з ВАТ “Дніпропетровська паперова фабрика” 256 810 грн.
боргу за простим векселем №№ 65305415078204, оскільки відповідач
не вжив заходів доарбітражного врегулювання спору.
Постановою Першого заступника голови арбітражного суду
Дніпропетровської області Куліш Р.Ф. від 8.02.2001 рішення у
справі було частково змінено в частині уточнення майна, що
підлягало вилученню, а саме - сушильні циліндри на суму 62 985
грн., в іншій частині рішення від 27.11.2000 залишено без змін.
Приймаючи постанову, наглядова інстанція визнала встановленим
факт укладення між сторонами угоди про передачу відповідачем
позивачу ЗО шт. сушильних циліндрів в обмін на передачу
позивачем відповідачу векселя на суму вартості обладнання 62 984
грн. 59.коп. Такого висновку суд дійшов, спираючись на Протокол
наради з питань розрахунків від 31.07.98р., лист відповідача
№ 1575 від 18.11.96р. і рахунок № 65 від 24.11.96р. Факт
передачі позивачем відповідачу векселя на суму вартості
обладнання свідчить про виконання зобов'язання з боку позивача.
При цьому суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те,
що сума векселя не сплачена позивачем.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 25.05.2001р. постанова
арбітражного суду Дніпропетровської області від 8.02.2001р.
залишена без змін.
Відповідно до ст.ст. 112, 113 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення у
справі було переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою
відповідача.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.08.2001р. рішення у справі від 27.11.2000р. було скасовано, а
в задоволенні позову відмовлено за наступних підстав: факт
відсутності договірних правовідносин між сторонами щодо
отримання позивачем спірного устаткування (30 сушильних
циліндрів) встановлено після прийняття рішення, що
переглядається на підставі відповідного листа від 14.06.2001
№ 8/05-38 Комітету промисловості та енергетики виконавчого
комітету Дніпропетровської міської ради та товарно-транспортною
накладної від 22.09.98р. № 0348.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.10.2001 рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 21.08.2001р. було скасовано, а рішення від
27.11.2000 залишено без змін. При цьому господарський суд
Дніпропетровської області зазначив, що лист від 14.06.2001
№ 8/05-38 Комітету промисловості та енергетики виконавчого
комітету Дніпропетровської міської ради не є нововиявленою
обставиною, факт проведення зазначених в цьому листі нарад між
сторонами по з'ясуванню фінансових розбіжностей не міг вплинути
на виконання зобов'язань відповідача по передачі сушильних
циліндрів відповідно до протоколу від 31.07.1998р. Дії позивача
по передачі простого векселя є підставою для виникнення у
відповідача зобов'язань по передачі устаткування відповідно до
ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відкрите акціонерне товариство “Дніпроважпапірмаш” ім. Артема
вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.10.2001 підлягає касаційному
перегляду через порушення апеляційною інстанцією норм
матеріального і процесуального права.
Відповідач стверджує, що Дніпропетровський апеляційний
господарський суд, застосувавши ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
помилково визнав нововиявлені обставини, що стали підставою для
перегляду рішення від 27.11.2000р., такими, що не мають
істотного значення для справи, а також всупереч ст.ст. 4, 41,
151, 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
помилково визнав дії позивача по
передачі векселя підставою для виникнення у ВАТ
“Дніпроважпапірмаш” ім. Артема зобов'язань по передачі ЗО
сушильних циліндрів.
Судова колегія, перевіривши правильність застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права у вирішенні спору, і з
врахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
знаходить за необхідне касаційну скаргу ВАТ “Дніпроважпапірмаш”
ім. Артема задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало
законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне
значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
З листа від 14.06.2001 № 8/05-38 Комітету промисловості та
енергетики виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради
вбачається, що після підписання між позивачем і відповідачем
Протоколу від 31.07.1998р. за участю Комітету неодноразово
проводились наради з метою врегулювання фінансових розбіжностей
між сторонами.
Незважаючи на проведення згаданих нарад, сторони так і не уклали
відповідного договору із зазначенням їх конкретних обов'язків.
Ці обставини були відображені саме в листі Комітету. При цьому
слід відзначити, що нововиявленими обставинами є не лист
Комітету, а інформація, що в ньому міститься, а саме -
зазначеним Комітетом неодноразово проводились наради з метою
узгодження розбіжностей між позивачем і відповідачем для
врегулювання питань взаємної заборгованості та передачі певного
устаткування. Відповідно, дана інформація доводить той факт, що
Протокол наради від 31.07.1998 не є таким документом, що
відображав би умови остаточних домовленостей сторін з питань
врегулювання фінансових розбіжностей між ними, тому Протокол не
є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків між
сторонами.
Враховуючи те, що саме Протокол наради від 31.07.1997 був
покладений в основу рішення арбітражного суду Дніпропетровської
області від 27.11.2000 у даній справі, наявність в листі
Комітету від 14.06.2001 № 8/05-38 інформацій, що спростовує цей
Протокол, має важливе значення для вирішення спору. А, зважаючи
на те, що така інформація стала відома вже після розгляду /і
наступного перегляду/ справи, ця інформація згідно ст. . 112 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
містить всі ознаки ново виявлених обставин.
Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно
застосував норми матеріального права, в результаті чого надав
помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам
справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судом було встановлено, що
між позивачем і відповідачем 31.07.1998р. було підписано
Протокол наради з питань розрахунків, відповідно до п. 4 якого
позивач в строк до 4.08.1998 оформлює вексель на суму 62900 грн.
за устаткування, що знаходилось на той час на території заводу і
спрямовує представників для прийомки обладнання. Актом
прийому-передачі від 7.08.98р. позивач передав відповідачу
простий вексель № 65305415078206 на суму 62 985 грн. Апеляційним
судом зроблено висновок, що внаслідок дій позивача по передачі
простого векселя у відповідача виник обов'язок по передачі
позивачу ЗО сушильних циліндрів з посиланням на ст. 4 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам і
суперечить діючому законодавству /ст. .ст. .4,41,151,153 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
/.
Згідно ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
Цивільні права і обов’язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов’язки виникають з угод, передбачених
законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але
таких, які йому не суперечать.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами не було досягнуто
згоди щодо укладення договору /угоди/ по передачі устаткування.
Видача позивачем векселя - цінного паперу, засвідчує безумовне
грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку
певну суму грошей власнику векселя, не могло бути підставою для
виникнення між сторонами зобов'язання по передачі обладнання.
Відповідно до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами у потрібній в належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Аналіз Протоколу дає підстави для висновку про те, що між
позивачем і відповідачем не було досягнуто згоди по всіх
істотних умовах - предмет договору, строки виконання поставки
устаткування, не визначено, яке саме устаткування підлягає
передачі позивачу.
Таким чином, слід зробити висновок, що Протокол наради з питань
розрахунків між позивачем та відповідачем від 31.07.98 не може
вважатися договором, з якого у відповідача виникло зобов'язання
по передачі устаткування позивачеві.
До того ж, подібні наради з врегулювання фінансових розбіжностей
між позивачем і відповідачем проводились неодноразово також і
після наради від 31.07.98, про що свідчить лист Комітету
промисловості і енергетики виконавчого комітету
Дніпропетровської міської ради від 14.06.2001 № 8/05-38.
За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.10.2001 по даній справі підлягає
скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 21.08.2001 -залишенню без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
ПОСТАНОВИЛА:
1.Касаційну скаргу ВАТ “Дніпроважпапірмаш” ім. Артема
задовольнити.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.10.2001 р. по справі № 16/590 скасувати.
3.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
21.08.01р. по справі № 16/590 залишити без змін.
4.Витрати по сплаті державного мита за касаційною скаргою
віднести на ВАТ “Дніпропетровська паперова фабрика”. Виконання
цього пункту постанови покласти на місцевий господарський суд
Дніпропетровської області.