ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2002 Справа N 11/327
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кочерової Н.О.,
суддів: Борденюк Є.М.,
Рибака В.В.
розглянула Державної податкової інспекції у Мінському
касаційну скаргу районі м. Києва
на рішення від 22.08.01
господарського суду м. Києва
у справі № 11/327
за позовом Державної податкової інспекції у Мінському
районі м. Києва
до приватного підприємства “Транссинтез”,
товариства з обмеженою відповідальністю
“Антіс Компані ЛТД”
про визнання угоди недійсною
за участю представників:
позивача Лазаренко В.Л. — доруч. 1574/23-533 від
02.01.02
Король Л.І. — доруч. № 23-524 від 10.02.02
У жовтні 2001 р. Державна податкова інспекція у Мінському районі
м. Києва пред'явила в суді позов про визнання недійсною угоди.
укладеної 13.05.97 між приватним підприємством “Транссинтез” та
товариством з обмеженою відповідальністю “Антіс Компані ЛТД”
відповідно до умов якої ПП “Транссинтез” зобов'язалось виконати
роботи по ремонту ліфтів, а ТОВ “Антіс Компані ЛТД” оплатити їх
вартість. Згідно з актом виконаних робіт від 15.05.97 вказана
робота виконана. ТОВ “Антіс Компані ЛТД” перерахувало кошти
платіжним дорученням № 364 від 22.07.97 на суму 2527,23 грн.
У зв'язку з тим, що приватне підприємство “Транссинтез”
зареєстроване по загубленому паспорту, договір та акт виконаних
робіт укладені майже за 2 місяці до моменту державної реєстрації
підприємства, статут про створення приватного підприємства
рішенням Московського районного суду м. Києва від 02.08.2000
визнано недійсним з дня його реєстрації, підприємство за весь
період діяльності звітності до ДПІ у Мінському районі м. Києва
не подавало, податків не нараховувало та не сплачувало, то угода
з боку ПП “Транссинтез”, укладена з метою, що завідомо
суперечить інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсною
на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.08.01 в позові
відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що факт
укладання договору № 149/97 від 13.05.97 між приватним
підприємством “Транссинтез” і товариством з обмеженою
відповідальністю “Антіс Компані ЛТД” з метою, що суперечить
інтересам держави, не доведений.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Мінському
районі м. Києва просить рішення скасувати. посилаючись на те, що
суд неповністю дослідив всі обставини, що мають істотне значення
для справи, неправильно застосував норми матеріального права.
Крім того, просить поновити строк на подання касаційної скарги,
мотивуючи тим, що рішення було отримано 24.09.01, коли
законодавчо встановлений термін оскарження рішення сплинув, що
позбавило можливості вчасно оскаржити рішення.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення
представників позивача, дослідивши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони, прокурора чи зі своєї
ініціативи, господарський суд може визнати причину пропуску
встановленого законодавством процесуального строку поважною і
відновити пропущений строк.
Враховуючи наведені скаржником причини пропуску строку, суд
вважає за доцільне відновити пропущений строк.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
Згідно зі статтею, завідомість — це одна з умов визнання угод
недійсними.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що ні
позивачем, ні судом не доведено умисел осіб, що утворили ПП
“Транссинтез” на укладання угоди саме з метою, що суперечить
інтересам держави і суспільства.
Цей висновок суду підтверджується доказами, дослідженими судом.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ПП
“Транссинтез” за весь період діяльності до ДПІ у Мінському
районі не звітувало, податків не нараховувало і не сплачувало,
що свідчить про порушення вимог Законів України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і за що підприємство може нести
відповідальність відповідно до вимог податкового законодавства,
а особи, що утворили ПП “Транссинтез” — до вимог кримінального
законодавства.
Укладання угоди неправоздатною особою (статут визнано недійсним,
зареєстровано по загубленому паспорту) свідчить про порушення
вимог ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і недійсність
її як такої, що суперечить вимогам закону.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги
не вбачається.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
1. Відновити Державній податковій інспекції у Мінському районі
м. Києва строк на оскарження рішення.
2.
3. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мінському
районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення від 22.08.01
господарського суду м. Києва у справі № 11/327 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
Є. Борденюк