Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мінському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 22.08.2001 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Мінському районі м. Києва до ПП "Транссинтез" та ТОВ "Антіс Компані ЛТД" про визнання угоди недійсною.

У жовтні 2001 року Державна податкова інспекція у Мінському районі м. Києва пред'явила в суді позов про визнання недійсною угоди, укладеної 13.05.97 між ПП "Транссинтез" та ТОВ "Антіс Компані ЛТД", відповідно до умов якої ПП "Транссинтез" зобов'язалось виконати роботи по ремонту ліфтів, а ТОВ "Антіс Компані ЛТД" оплатити їх вартість. Згідно з актом виконаних робіт від 15.05.97 вказана робота виконана. ТОВ "Антіс Компані ЛТД" перерахувало кошти платіжним дорученням N 364 від 22.07.97 на суму 2527,23 грн.

У зв'язку з тим, що приватне підприємство "Транссинтез" зареєстровано на підставі загубленого паспорта, договір та акт виконаних робіт укладені майже за 2 місяці до моменту державної реєстрації підприємства, статут про створення приватного підприємства рішенням Московського районного суду м. Києва від 02.08.2000 визнано недійсним з дня його реєстрації, підприємство за весь період діяльності не подавало звітності до ДПІ у Мінському районі м. Києва, податків не нараховувало та не сплачувало, то угода з боку ПП "Транссинтез" укладена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статті 49 ЦК (1540-06) .

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.08.2001 в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що факт укладання договору N 149/97 від 13.05.97 між приватним підприємством "Транссинтез" і товариством з обмеженою відповідальністю "Антіс Компані ЛТД" з метою, що суперечить інтересам держави, не доведений.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Мінському районі м. Києва просить рішення скасувати, посилаючись на те, що суд неповністю дослідив всі обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Крім того, просить поновити строк на подання касаційної скарги, мотивуючи тим, що рішення було отримано 24.09.2001, коли законодавчо встановлений термін оскарження рішення сплинув, що позбавило можливості вчасно оскаржити рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до статті 53 ГПК (1798-12) за заявою сторони, прокурора чи за своєю ініціативою господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Враховуючи наведені скаржником причини пропуску строку, суд вважає за доцільне відновити пропущений строк.

Відповідно до статті 49 ЦК (1540-06) недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Згідно зі статтею завідомість - це одна з умов визнання угод недійсними.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що ні позивачем, ні судом не доведено умисел осіб, що створили ПП "Транссинтез", на укладання угоди саме з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Цей висновок суду підтверджується доказами, дослідженими судом.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ПП "Транссинтез" за весь період діяльності до ДПІ у Мінському районі не звітувало, податків не нараховувало і не сплачувало, що свідчить про порушення вимог Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) і за що підприємство може нести відповідальність відповідно до вимог податкового законодавства, а особи, які створили ПП "Транссинтез", - відповідно до вимог кримінального законодавства.

Укладання угоди неправоздатною особою (статут визнано недійсним з підстав його реєстрації за загубленим паспортом) свідчить про порушення вимог статті 48 ЦК (1540-06) і недійсність її як такої, що суперечить вимогам закону.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:

Відновити Державній податковій інспекції у Мінському районі м. Києва строк на оскарження рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мінському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22.08.2001 у даній справі - без змін.