02-5/9-19/13(2/6/1445) Про стягнення 153179 грн. - Текст документа

Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Донецький металургійний завод” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення 153179 грн., що складають заборгованість по оплаті вартості поставленої металопродукції в сумі 105291 грн. 25 коп. , індекс інфляції в сумі 42695 грн. 75 коп. , 3% річних в сумі 1531 грн. 79 коп. і витрати по оплаті 69 грн. за інформаційно-технічне забезпечення, мотивуючи свої вимоги тим, що за договором № 26 від 13.01.1998 р. позивач відвантажив металопродукцію і направив на адресу відповідача для оплати платіжну вимогу № 55339 від 17.08.1998 р. на суму 109066,53 грн.

Згідно акту звірки розрахунків та акту погашення взаємної заборгованості від 10.09.1999 р., відповідачем погашена сума 3775,28 грн.

На час подання позовної заяви відповідачем не сплачена сума 105291,25 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2001 р. (суддя – Кутищева Н.С.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що, виходячи з умов договору № 26 від 13.01.1998 р., постачальником є відповідач, а не позивач, зобов’язань щодо оплати згідно даного договору у відповідача не було.

Всі надані акти звірок до уваги судом не приймалися, так як вони підписані в односторонньому порядку.

Акт звірки від 10.09.1999 р. підписаний сторонами на основі зобов’язань за договорами № 28 від 13.01.1998 р. та № 914 від 14.09.1998 р., які до предмету спору відношення не мають.

Позивач подав до апеляційної інстанції скаргу на рішення від 24.09.2001 р., посилаючись на те, що судом зроблені невірні висновки у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2001 р. апеляційна скарга повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Звернувшись до касаційної інстанції, позивач оскаржив вказану ухвалу через порушення судом норм процесуального права при її прийнятті.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2002 р. касаційна скарга була задоволена, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2001 р. – скасована, а справа направлена до апеляційного суду для розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2002 р. (судді – Кузнецова І.Л., Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2001 р. – без зміни з тих же підстав.

Дана постанова мотивована тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, а рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2002 р. з проханням скасувати даний процесуальний документ, як такий, що прийнятий з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Разом з тим, оскаржуване рішення та постанова суду прийняті за неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ “Донецький металургійний завод” та ТОВ ВКП “Санвіс” існують певні господарські взаємовідносини.

Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України (435-15) цивільні права і обов’язки виникають з угод, а також внаслідок інших дій громадян та організацій.

Вказані обставини не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказані суди надали оцінку тільки договору поставки товару № 26, не взявши до уваги ту обставину, що факти отримання товару ґрунтуються не тільки на наявності договорів, а й на наявності супроводжувальних документів, квитанції про приймання вантажу (а.с. 12-13), підстав для відвантаження товару.

Господарським судом Запорізької області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом залишені без уваги й інші обставини, а саме, наявність акту погашення взаємозаборгованості від 10.09.1999 р., згідно якого відповідач власні зобов’язання виконав частково, погасивши заборгованість за платіжною вимогою № 55339 від 17.08.1998 р. на суму 109066,53 грн., на суму 3777,28 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції передчасно визнали неналежним доказом акт від 10.09.1999 р. на підставі невизнання відповідачем печатки та підпису ТОВ ВКП “Санвіс”.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.

При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2002 р. № 02-5/9-19/13 у справі № 2/6/1445 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2002 р. № 02-5/9-19/13 у справі № 2/6/1445 скасувати.