ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2002 Справа N 5/37
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. -головуючий, Дерепи В.І., Хандурін М.І. розглянув касаційну
скаргу ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” на рішення Вищого
арбітражного суду України від 13.06.2001 по справі № 5/37 за
позовом ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” до Національного
депозитарію України, Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку
про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ
“Національний депозитарій України” від 21.06.2000 р.
за участю представників:
- позивача - Швецов М.П. , Пиркін О.В.;
- Національного депозитарію України - Ульянов В.Г., Шелудько
В.Є., Шандрук Р.П. ;
- Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку -
Івченко В.А., Каленкова Ю.О.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 13.06.2001 р. у
задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки, рішення
загальних зборів акціонерів Національного депозитарію України
прийняті в межах його повноважень та відповідають вимогам
чинного законодавства.
У касаційній скарзі та доповненні до неї ВАТ “Міжрегіональний
фондовий союз” просить скасувати зазначене судове рішення на
підставі того, що воно прийняте з порушенням норм чинного
законодавства та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними
загальні збори акціонерів ВАТ “Національний депозитарій України”
від 21.06.2000 р. та всі рішення, які були прийняті на цих
зборах.
У відзиві на касаційну скаргу Національний депозитарій України
просить касаційну скаргу відхилити, а рішення Вищого
арбітражного суду України від 13.06.2001 р. залишити без змін.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у відзиві
на касаційну скаргу просить касаційну скаргу задовольнити, а
рішення суду -скасувати.
У судовому засіданні представники Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку не наполягали на скасуванні рішення
Вищого арбітражного суду України від 13.06.2001 р.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
21.06.2000 p. проведені загальні збори акціонерів Національного
депозитарію України, на яких розглядалися питання щодо
затвердження звіту про результати діяльності Національного
депозитарію України у 1999 році; основні напрямки розвитку
Національного депозитарію України у 2000-2004 роках; внесення
змін до статуту Національного депозитарію України; про злиття
Національного депозитарію України з іншими депозитарними
установами тощо.
Згідно протоколу загальних зборів акціонерів від 21.06.2000 р.
№ 2 на загальних зборах акціонерів Національного депозитарію
України були присутні власники акцій, що становлять 96%
статутного фонду Національного депозитарію України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні” ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
уповноваженим органом
управління часткою держави у статутному фонді Національного
депозитарію України є Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку.
Посилання ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” на те, що на
підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.99 р.
№ 849 “Про питання управління часткою держави у статутному фонді
Національного депозитарію України” Державна комісія з цінних
паперів та фондового ринку зобов'язана була передати функції з
управління часткою держави у статутному фонді Національного
депозитарію України Міністерству фінансів України та
Національному банку України є безпідставними, оскільки, вказана
постанова не містить будь-яких обов'язкових вимог. При цьому
слід зазначити, що передача функцій з управління часткою держави
у статутному фонді Національного депозитарію України є виключною
функцією Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Окрім того, угоди, які укладені Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку з Національним банком України від
21.05.99 № 165/19 та Міністерством фінансів України від 24.05.99
р. № 166/19 не може вважатися підставою для передачі права на
управління часткою держави у розмірі 430 акцій у статутному
фонді Національного депозитарію України, так як вона підписана
головою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
без посилання на відповідне рішення Держкомісії з цінних паперів
та фондового ринку.
Рішенням від 08.12.98 р. Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку надала повноваження діяти від свого імені та
представляти її у відносинах, що виникають у зв'язку з
функціонуванням Національного депозитарію України - Івченку
В.А., який є членом Держкомісії.
Ствердження ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” щодо того, що
реєстрація громадянина Івченко В.А. з правом голосувати 430
акціями є незаконною безпідставне, оскільки, відповідно до
ст. 61 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
повноваження представників
ґрунтуються на довіреності, законі або адміністративному акті.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що висновок суду
щодо того, що Національний депозитарій України не є акціонерним
товариством, оскільки, не є прибутковою організацією суперечить
ч. 1ст. 24 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
. З цього приводу слід зазначити, що рішенням від
12.11.98 р. № 8 Державна комісія з цінних паперів та фондового
ринку роз'яснила, що Національний депозитарій України є
спеціалізованою установою і норми Закону України “Про
господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
поширюються на процес його
створення тільки до моменту його державної реєстрації.
Окрім того, Старокиївська райдержадміністрація, яка
зареєструвала Національний депозитарій України 17.05.99 р. як
суб'єкт підприємницької діяльності, створений у формі відкритого
акціонерного товариства, у подальшому зняла його з обліку
суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому, відповідно до
довідки Держкомстату про включення до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України Національний депозитарій
України за організаційно-правовою формою є установою.
Невірним тлумаченням законодавства є посилання позивача на
порушення законодавства внаслідок того, що загальними зборами
акціонерів Національного депозитарію України від 21.06.2000 р.
була змінена організаційно-правова форма цієї юридичної особи, а
саме, відкрите акціонерне товариство, у формі якого був
створений Національний депозитарій України, було перетворено на
установу, організаційно-правова форма якої не визначена чинним
законодавством.
Такий висновок підтверджується відсутністю обмежень у чинному
законодавстві стосовно можливості реорганізації відкритого
акціонерного товариства в юридичну особу іншої
організаційно-правової форми та відсутністю обов'язкової
відповідності організаційно-правової форми юридичної особи
формам, визначеним законодавством.
Крім того, Указом Президента України “Про Загальні засади
функціонування Національного депозитарію України” від 22.06.99
р. № 703 введені обмеження щодо обігу акцій Національного
депозитарію України та предмету його діяльності, що суперечать
Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
в
частині, яка стосується функціонування відкритих акціонерних
товариств. За таких умов збереження Національним депозитарієм
України організаційно-правової форми відкритого акціонерного
товариства призвело б до колізії законодавства та необхідності
скасування вищезазначених норм визначених Президентом України
Загальних засад функціонування Національного депозитарію
України, а також визначення його як неприбуткової установи, що
не має права розподіляти отримані ним прибутки між власниками
акцій у вигляді дивідендів.
Таким чином, Національний депозитарій України, з моменту його
державної реєстрації, є неприбутковою самоврядною установою зі
спеціальним статусом, визначеним Законом України “Про
Національну депозитарну систему та особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні” ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
і на його
діяльність не поширюються норми Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія Вищого арбітражного
суду України, при прийнятті рішення, дійшла правильного висновку
щодо того, що рішення загальних зборів акціонерів Національного
депозитарію України від 21.06.2000 р. прийняті в межах
повноважень відповідача.
Отже оскаржуване судове рішення відповідає обставинам справи та
чинному законодавству, тому не вбачається підстав для
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” залишити
без задоволення, а рішення Вищого арбітражного суду України від
13.06.2001 по справі № 5/37 - без змін.